Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” icon

Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ”



НазваСценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ”
Дата конвертації11.05.2013
Розмір154.22 Kb.
ТипСценарій
скачать >>>


Сценарій до свята Дня Перемоги:

„ День пам’яті та надії ”

Мета заходу: поглибити знання учнів з історії ІІ світової війни; виховати любов та повагу до історії країни, ветеранів і учасників війни; формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.

Обладнання: плакати, газети присвячені Дню Перемоги, квіти, записи пісень, записи на дисках.

            Вчитель. Щороку у травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддає своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам’яті жертв Другої світової війни – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

            ^ 1-й учень.     Ніхто не забутий;

                                   На попіл ніхто не згорів:

                                   Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

                                   І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

                                   Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

            ^ 2-й учень.     Їх прийняла війна, лишивши списки

                                   Загиблих у праведнім бою,

                                   Застигли в тузі обеліски,

                                   В гранітнім каміннім строю.

            ^ 3-й учень.     Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,

                                   Тих, хто повернувся і поліг в боях.

                                   І вклонімось всі ми низько до землі їм,

                                   Квітами устелимо їх тернистий шлях.

            Вчитель. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, а на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

            Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

            ^ 4-й учень.     Спинись, проклятий супостате,

                                   На світ востаннє подивись:

                                   За тіло матері розп’яте

                                   Сини на пару піднялись.

            ^ 5-й учень      У бій за наші ниви,

                                   За ясний сміх дитячий,

                                   За юний спів щасливий,

                                   За славний труд гарячий.

                                   Вперед, полки суворі,

                                   Під прапором свободи,

                                   За наші ясні зорі,

                                   За наші тихі води.

            ^ 6-й учень       Сонце палило нестерпно,

                                   Гнулось садове гілля.

                                   Падали яблука в серпень,

                                   Глухо стогнала Земля.

                                   Рвали снаряди їй груди.

                                   Всюди гриміла війна,

                                   Падали скошені люди,

                                   Їх не щадила війна.

            ^ 7-й учень. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, яких простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

            На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкладали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси – раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

            ^ 8-й учень. Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі „ фабрики смерті ”. кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

            Утилізовані „ залишки ” таборів смерті використовували. Одяг та взуття – у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялося на меблеві фабрики. Попіл після згорянні тіл використовували як добрива, особливо, для яблуневих дерев.

            Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

            ^ 9-й учень. „ Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

            Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

            Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: „ Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повертається назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть”. І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

            Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси постригли мені наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров – мені відбили легені.

            ... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шалена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали  в підвал. Тільки смерть врятує мене жорстоких побоїв.

            ^ Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати ... Твоя доня ”.

            10-й учень.    До тебе, людино, звертаюсь:   

                                   Залиш на хвилину щоденні турботи.

                                   З собою побудь у глибокій скорботі,

                                   Згадай чоловіка, товариша, брата,

                                   Дружину, сестру чи посивілу матір.

            ^ 11-й учень.   Перед трагічною хвилиною мовчання

                                   Словами говорити неможливо.

                                   Оця хвилина більше нам розкаже,

                                   Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

                                   Солдатів подвиг, про який сьогодні

                                   Дізналися ми, не вимовить словами,

                                   А тільки серцем можна це сказати,

                                   Але воно, на жаль, не має мови,

                                   Лиш має біль. І тому я прошу

                                   Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням. 

         ^ Хвилина мовчання.           

            12-й учень.    Пам’ятай про тих, що безвісти пропали,

                                   Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

                                   Пам’ятай про тих, що згоріли як зорі, -

                                   Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

                                   Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

                                   Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

                                   Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

                                   Є в місцях невідомих невідомі останки.

                                   Є в лісах, є в горах, і є під горою –

                                   Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

                                   Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

                                   Хай відомими стануть всі герої безвісні.

            ^ 13-й учень.  Йшов 1945 рік. Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини – міста Берліна.

            20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, Радянська Армія зустрілася з частинами союзників – американською армією.

            Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу – лігва фашистського звіра. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом.

            8 травня 1945 року ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського „ нового порядку ”, звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

            ^ 14-й учень.   Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля,

                                   А вже з барвистими квітками вступила тиша на поля.

                                   І сходив мир на долі і в гарячковий стук сердець.

                                   Удари з заходу і сходу сказали ворогу: „ Кінець! ”

                                   Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів.

                                   Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів.

                                   І всі звели до сонця чоло, що довго снилось їм у млі.

                                   І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи

                                   Такої тиші на землі.                                                                     

Вчитель. Щороку у травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати0 але хіба можна забути тих, хто віддає своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам’яті жертв Другої світової війни – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

            ^ 1-й учень.     Ніхто не забутий;

                                   На попіл ніхто не згорів:

                                   Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

                                   І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

                                   Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

            ^ 2-й учень.     Їх прийняла війна, лишивши списки

                                   Загиблих у праведнім бою,

                                   Застигли в тузі обеліски,

                                   В гранітнім каміннім строю.

            ^ 3-й учень.     Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,

                                   Тих, хто повернувся і поліг в боях.

                                   І вклонімось всі ми низько до землі їм,

                                   Квітами устелимо їх тернистий шлях.

            Вчитель. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, а на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

            Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

            ^ 4-й учень.     Спинись, проклятий супостате,

                                   На світ востаннє подивись:

                                   За тіло матері розп’яте

                                   Сини на пару піднялись.

            ^ 5-й учень      У бій за наші ниви,

                                   За ясний сміх дитячий,

                                   За юний спів щасливий,

                                   За славний труд гарячий.

                                   Вперед, полки суворі,

                                   Під прапором свободи,

                                   За наші ясні зорі,

                                   За наші тихі води.

            ^ 6-й учень       Сонце палило нестерпно,

                                   Гнулось садове гілля.

                                   Падали яблука в серпень,

                                   Глухо стогнала Земля.

                                   Рвали снаряди їй груди.

                                   Всюди гриміла війна,

                                   Падали скошені люди,

                                   Їх не щадила війна.

            ^ 7-й учень. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, яких простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

            На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкладали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси – раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

            ^ 8-й учень. Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі „ фабрики смерті ”. кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

            Утилізовані „ залишки ” таборів смерті використовували. Одяг та взуття – у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялося на меблеві фабрики. Попіл після згорянні тіл використовували як добрива, особливо, для яблуневих дерев.

            Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину... 

            ^ 9-й учень. „ Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

         Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

         Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: „ Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повертається назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть”. І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

         Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси постригли мені наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров – мені відбили легені.

         ... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шалена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали  в підвал. Тільки смерть врятує мене жорстоких побоїв.

         ^ Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати ... Твоя доня ”. 

            10-й учень.    До тебе, людино, звертаюсь:   

                                   Залиш на хвилину щоденні турботи.

                                   З собою побудь у глибокій скорботі,

                                   Згадай чоловіка, товариша, брата,

                                   Дружину, сестру чи посивілу матір.

            ^ 11-й учень.   Перед трагічною хвилиною мовчання

                                   Словами говорити неможливо.

                                   Оця хвилина більше нам розкаже,

                                   Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

                                   Солдатів подвиг, про який сьогодні

                                   Дізналися ми, не вимовить словами,

                                   А тільки серцем можна це сказати,

                                   Але воно, на жаль, не має мови,

                                   Лиш має біль. І тому я прошу

                                   Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням. 

         ^ Хвилина мовчання.

           

            12-й учень.    Пам’ятай про тих, що безвісти пропали,

                                   Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

                                   Пам’ятай про тих, що згоріли як зорі, -

                                   Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

                                   Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

                                   Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

                                   Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

                                   Є в місцях невідомих невідомі останки.

                                   Є в лісах, є в горах, і є під горою –

                                   Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

                                   Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

                                   Хай відомими стануть всі герої безвісні.

            ^ 13-й учень.  Йшов 1945 рік. Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини – міста Берліна.

            20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, Радянська Армія зустрілася з частинами союзників – американською армією.

            Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу – лігва фашистського звіра. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом.

            8 травня 1945 року ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського „ нового порядку ”, звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

            14-й учень.   Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля,

                                   А вже з барвистими квітками вступила тиша на поля.

                                   І сходив мир на долі і в гарячковий стук сердець.

                                   Удари з заходу і сходу сказали ворогу: „ Кінець! ”

                                   Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів.

                                   Кінець. І тиша оглуши



Схожі:

Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconПроцеси І види пам'яті. Розвиток пам'яті. Мета
Мета: дати учням уявлення про природу, типи, види, якості пам'яті, розвиток пам'яті; розкрити фізіологічні процеси пам'яті; визначити...
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconДень пам’яті нотаріусів
Кожного року 8 серпня, починаючи з 2008 року, згідно з рішенням правління Фе-деральної нотаріальної палати нотаріуси Російської федерації...
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconСвято дня перемоги в університеті «україна»
«Україна» в аудиторії 2Л1 о 13. 00 відбулося святкування 68-ї річниці з Дня Перемоги над фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній...
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconСценарій свята до Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні
Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою був знищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше...
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconСценарій свята «день учителя»
Вчитель. Це наш перший урок і я хочу, щоб ви його запам'ятали. Кожного дня ви бігали цією по­льовою стежкою і звертали очі до неба....
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconСценарій Присвячений до дня визволення м. Ніжина від німецько-фашистських загарбників
Ведучий: Шістдесят восьма осінь буяє світом відродження й священної пам’яті знакової дати 15 вересня 1943 року. Ми низько вклоняємось...
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconОсновні процеси пам`яті запам`ятовування зберігання відтворення забування види пам`яті
Щоб піднятися дитині на вищий рівень розвитку, не зупинитися в розвитку, вона повинна засвоювати про навколишній світ, оволодівати...
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconДень пам’яті жертв Голодомору
Указом Президента Леоніда Кучми («на підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Держкомітету...
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconІдея та сценарій Галайтата Світлана Петрівна
Пам’яті Миколи Андрійовича Чайковського присвячується Сценарій фільму “Гіппократові серпки” (за мотивами одноіменної статті професора...
Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ” iconСценарій свята до Міжнародного дня рідної мови
Сцена прикрашена квітами, рушниками. У центрі слова «О слово рідне, що без тебе я!»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов