Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного icon

Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного



НазваМіністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного
Дата конвертації02.07.2013
Розмір320.27 Kb.
ТипПротокол
скачать >>>

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

УКРАЇНИ

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ


c:\documents and settings\user\мои документы\мои рисунки\багряний\287458601.jpg


ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ

до 105- річчя з дня народження І.П.Багряного


d:\гурток\2012\багряний\іван багряний\img_3290.jpg


^ Автор: Кордонська Альона Василівна – викладач І категорії

Рецензент: Войцехівська Ірина Станіславівна – викладач вищої категорії


В даній методичній розробці представлено сценарій

відкритого засідання гуртка «Подільські криниці»

у формі літературного портрету.

В цікавій формі розкривається дивовижний світ

письменника та багатогранність його творчості

з використанням комп’ютерних презентацій,

аудіо- та відеоматеріалів.

Матеріал може бути використаний викладачами, кураторами, працівниками бібліотеки та студентами при проведенні позакласних заходів.


^
Розглянуто та схвалено на

засіданні циклової комісії

гуманітарних дисциплін

Протокол № ____ від _________2012р.

Голова циклової комісії

__________ І.С.Войцехівська


^ МИ Є. БУЛИ. І БУДЕМ МИ.

Й ВІТЧИЗНА НАША З НАМИ.


ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ


Мета заходу:

  • познайомити студентів із трагічною долею письменника-емігранта Івана Багряного;

  • дати уявлення про багатогранність творчості письменника в розвитку української літератури та про велику популярність його творів за кордоном;

  • допомогти виробити власний еталон людини, який стає їх орієнтиром у процесі самовиховання;

  • формувати емоційно-ціннісне ставлення до творчості письменника;

  • розвивати вміння вести діалог, слухати співрозмовника та боротися з життєвими труднощами в повсякденному житті, залишатися оптимістами;

  • виховувати студентів сильними особистостями на прикладі життя письменника та його літературних героїв.

d:\гурток\2012\багряний\іван багряний\img_3286.jpg


^ ХІД ЗАХОДУ

Вступне слово викладача:

Нині виповнюється 105 років від дня народження Івана Павловича Багряного – визначного українського письменника, політичного діяча, лауреата Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка 1992 року. Присуджено її йому посмертно за романи «Сад  Гетсиманський» і «Тигролови», вперше видрукувані в 50-х роках за кордоном.

Сьогодні в цю годину нашого спілкування ми постараємось стисло окреслити літературний портрет письменника. Отже, запрошую до слова ведучих.


Ведучий 1:

Доля з цією видатною людиною обходилась дуже жорстоко. 3 дитинства його оточувала неприваблива пореволюційна дійсність, потім супроводжували постійні переслідування, заборони, стеження, наклепи, ув'язнення, заслання. Нарешті він у кратері еміграційного життя переважно в Західній Німеччині. Тут Іван Багряний створює потужну організацію МУР  (Мистецький Український Рух), засновує газету «Українські вісті». При ній почали діяти кілька видавництв, зокрема «Україна»,  «Прометей». Разом із своїми друзями-однодумцями він організовує УРДП (Українську Революційно-Демократичну Партію) і від травня 1948 р. до останнього дня свого життя – незмінний її лідер.

Іван Багряний обирається заступником голови, а потім і головою УН Ради (Української Національної Ради). Незважаючи на ці титули і посади жилось йому важко і скрутно. Переслідуваний і караний на Батьківщині Іван Багряний не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції. Надто незвичайні думки Іван Павлович виголошував і відстоював, надто неймовірної (для багатьох) тактики дотримувався.


Ведучий 2:

Його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й  злостивих перекручень і нападків. Серед політичних супротивників були і такі, що загрожували йому розправою і вдавались до засобів кримінальних.
Багатогранною була його літературна діяльність. Художні та публіцистичні твори Івана Багряного ще за його життя мали успіх у зарубіжних читачів, неодноразово, виходили у США, Канаді, Англії, Німеччині, Голландії, Франції, Австрії. Українська діаспора готувалась висунути творчість письменника на здобуття Нобелівської премії. Багряний помер на 57-мому році життя 25 серпня 1963 року. Його поховано на цвинтарі в Новому Ульмі (Західна Німеччина). Скульптор Леонід Молодожанин, автор пам'ятника Тарасу Шевченкові у Вашингтоні, зробив гарний надгробок, на якому викарбовано рядки з поеми «Мечоносці»: «Ми є, Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.»  Замовчуваний в Україні з повоєнні роки, він і після здобуття незалежності нашої держави став відомий на Батьківщині. Багато вже у нас опубліковано з його літературного доробку. За його творами ставляться фільми. Про літературну творчість, подвижницьку громадсько-політичну діяльність, що так щасливо поєднувалась в особі Івана Багряного чимало вже написано і в майбутньому напишуть критики, філософи, політологи.

Ведучий 1:

Давайте переглянемо презентацію про життя і творчість Івана Багряного.


^ Перегляд презентації.

Матерали до презентації:

Іван Павлович Лозов’ягін (справжнє прізвище письменника, що походить від зрусифікованого - Лозов’яга) народився 2 жовтня (за старим стилем 19 вересня) 1906 року в місті Охтирка в родині робітника-муляра. Початкову освіту він здобув у рідному місті, 1922 року закінчив Краснопільську художньо-керамічну школу. З 1922 по 1926 рік майбутній письменник, поет і драматург працював на різних посадах: від секретаря комсомолу Тростянецького цукрового заводу до окружного інспектора міліції, викладав малювання тощо. У 1926-1930 роках учився в Київському художньому інституті.

Літературну творчість І.Багряний розпочав ще під час навчання в Охтирській вищепочатковій школі, редагуючи учнівський рукописний журнал «Надія».

З 1924 року він входив до охтирської філії літературного угрупування «Плуг», де 1925 року під псевдонімом «Іван Полярний» видав збірку новел «Чорні силуети». Перший твір, підписаний ім’ям «Іван Багряний», був надрукований у київському журналі «Глобус» за 1926 рік. У наступних роках його поетичні та прозові твори періодично з’являються на сторінках українських журналів. 1929 року вийшла перша збірка поезій І. Багряного «До меж заказаних», що мала підзаголовок «Поезії. Кн. 2».

Сенсацією в українському літературному середовищі стала поема «Ave Maria» (1929), яку молодий поет видав в Охтирці власним коштом. Твір одразу ж був заборонений, але 90% тиражу вже встигло розійтися. Гнів цензури викликав не так зміст поеми, як передмова, написана у формі листа до редактора, де автор виступив проти свавілля радянської цензури.

1930 року І. Багряний видав великий історичний роман у віршах «Скелька». Але ситуація в країні вже докорінно змінювалася. 1931 року в журналі «Критика» була надрукована велика стаття-донос О.Правдюка «Куркульським шляхом», в якій автора «Скельки» було названо «співцем куркульської ідеології» та відвертим ворогом радянської влади. Була заборонена поетична збірка «В поті чола». І.Багряний ще встиг видати книжку нарисів «Крокви над табором», але 16 квітня 1932 року його було заарештовано і за звинуваченням у контрреволюційній пропаганді засуджено до заслання на Далекий Схід. Там він оселився серед українців т.зв. Зеленого Клину, життя і побут яких він пізніше змалював у романі «Тигролови».

Звільнившись, І. Багряний виїхав до Охтирки. І року не пробувши на волі, 16 червня 1938 року він знову потрапив за ґрати. Письменник вже мав досвід і попереднього слідства, і табору, тому, визнаючи звинувачення у контрреволюційній агітації (за що вже відсидів), він не підписав «зізнання» у терористичній діяльності, якого всіма засобами намагалися вибити з нього слідчі. Після падіння наркома НКВС М.Єжова частину в’язнів, які не визнали себе винними, було звільнено. 1 квітня 1940 року справу І.Багряного було припинено за відсутністю доказів, і він вийшов із неволі. Два роки допитів у харківських тюрмах лягли в основу роману «Сад Гетсиманський».

Під час окупації України фашистами І. Багряний працював художником в Охтирському театрі, друкувався в газетах «Голос Охтирщини», «Нова Україна», «Наші дні». Написав комедію-сатиру «Генерал», яку запропонував до постановки Охтирському театру. 1942 року, коли почалися репресії фашистів проти українського  самостійницького  руху, письменника засудили до страти, і він був змушений переховуватися. І.Багряний перебрався на Галичину, де на нелегальній схованці УПА за два тижні написав роман «Тигролови», який у дуже скороченому вигляді вийшов 1944 року у видавництві «Вечірня година» під назвою «Звіролови». Тоді ж була написана поема «Гуляй-поле».

Наближення кінця війни змусило І.Багряного емігрувати: спочатку до Словаччини, потім до Австрії та Німеччини, де він опинився в американській зоні окупації у таборах «Ді-Пі» («D. P.» - від англійського «Displaced person» - переміщена особа, утікач). Виступаючи проти примусового повернення до СРСР, якого вимагала радянська адміністрація, І.Багряний написав памфлет «Чому я не хочу вертатися до СРСР?», в якому пояснював західним союзникам, що змусило тисячі людей тікати зі своєї батьківщини.

В еміграції І.Багряний займався громадсько-політичною та журналістською діяльністю: заснував газету «Українські вісті», разом з І.Майстренком став ініціатором створення УРДП (Української Революційно-Демократичної партії), обирався заступником і головою Української Національної Ради, був організатором і засновником українського молодіжного руху ОДУМ.

Разом з громадсько-політичною діяльністю І.Багряний брав активну участь у літературно-мистецькому житті української еміграції. Наприкінці вересня 1945 року І.Багряний разом з В.Домонтовичем, Ю.Косачем, І.Костецьким, І.Майстренком, Л.Полтавою та Ю.Шерехом заснували об’єднання українських митців на еміграції під назвою «Мистецький український рух» (МУР). Письменник брав найактивнішу участь у роботі МУРу, виступаючи не лише з художніми творами та теоретико-літературними статтями, але й створивши книжку жартів, пародій та епіграм «Буря в Мурі» (1947). Після 1948-1949 років через від’їзд багатьох членів діяльність цього об’єднання припинилася.

Плідно працював І.Багряний як письменник. 1946 року вийшла збірка поезій «Золотий бумеранг», що мала підзаголовок «Рештки загубленого, конфіскованого та знищеного». Того ж року в двох томах, повністю, вийшов роман «Тигролови», 1947 року - драматична повість «Морітурі» та повість-вертеп «Розгром». Наступного року письменник видав комедію-сатиру «Генерал», а в 1950 - роман «Сад Гетсиманський». 1953 року вийшла повість «Огненне коло» про розгром дивізії «Галичина». І.Багряний замислив написати роман-епопею у чотирьох книгах (тетралогію) про долі української молоді 1940-х років. Із цього задуму 1957 року побачила світ лише перша частина - роман «Маруся Богуславка». Твори письменника перекладалися багатьма мовами. Так, лише перекладів роману «Тигролови» було розпродано понад мільйон примірників.

Проте підірване в молодості здоров’я давалося взнаки: до набутого в тюрмі туберкульозу долучився діабет, потім - серцева хвороба. В останні роки письменникові доводилось все частіше перебувати в лікарнях та санаторіях.

Помер Іван Багряний у західнонімецькому санаторії Сент-Блазієн 25 серпня 1963 року. Похований у Новому Ульмі. Вже після смерті письменника друзі видали роман «Людина біжить над прірвою», який був написаний ще в 1948-1949 роках. З 1990 року твори письменника почали друкувати і на батьківщині, а 1991 року І. Багряний був нагороджений Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка (посмертно).


Ведучий 3:

Своє кредо як митець і громадянин Іван Багряний визначив так: «Я мушу працювати для української культури насамперед і твори мусять бути національні не тільки за формою, а й за змістом. Я - український письменник.». Це прозвучало як клятва своєму народові. Її він ніколи не порушував.


Ведучий 4:

Творчий шлях письменника можна поділити на такі періоди:
I. 1925-1932 рр. - початок літературної діяльності.
II. 1932-1940 рр. - період ув'язнень і концтаборів.
III. 1941-1945 рр. - період другої світової війни й окупації України.
IV. 1945-1963 рр. - повоєнна доба й еміграція.


Ведучий 3:

Друкуватися почав Іван Багряний з 1925 року. Під псевдонімом І.Полярний він видав книжку новел «Чорні силуети». У 1926 році у Київському журналі «Глобус», де секретарем редакції був Антоненко-Давидович, з'явились вірші молодого поета, підписані його новим псевдонімом - Багряний, що надалі став постійним прізвищем письменника. Як припускають, цей псевдонім обрано під впливом його захоплення творами Миколи Хвильового, в текстах якого улюблений епітет «Багряний».


Ведучий 4:

3 наступні роки його твори публікували такі тогочасні журнали як: «Життя і революція», «Чевоний шлях», «Глобус», «Всесвіт», «Плужанин», «Гарт», «Кіно», «Уж» та інші.

Під новим псевдонімом у 1927 році відбувся його дебют в прозі. Два оповідання опубліковано з журналі «Всесвіт» - «3 оповідання старого рибалки» та , «В сутінках».


Ведучий 3:

Молодість і любов до рідної землі, хоч і важкувато матеріально йому часом живеться на ній, надихають на створення ліричних віршів - гімнів природі, людині та її праці. У вірші «Товариш» у 1927 році він пише:


Читець:

ТОВАРИШАМ

В намулі днів,

О, скільки вас завмерло,—

Погас вогонь, на попіл перетлів...

Багато кинули знесилено знамена,

Спалили кораблі.

Та то дарма!

Ну що ж...

(Нехай і шкода).

Де ж зичить нам довічного вогню?

Глянь! —

То йдуть весняним льодоходом


Нові

На ню,—

На працю ту,

Марудну і буденну.

Із гною зводити новітній Вавилон..

 Осанна  вам, знесиленим,—

Арену

Цю ви угноїли...

Я бачу ваші ймення,

Як вчую темп

Мозолистих колон.


Припало вам

Кипіти у вулкані.

Щасливий,

Хто м'ятежив і кипів...

Сьогоднішнє:

Скріпляти дрібен камінь

Трудних таких,

Политих потом днів.


 Осанна   ж   їм ,

 Трудівникам   невпинним .

Що йдуть з упертістю дрібної комашні

Робить основу небувалого донині...

Перекують хай на перо новій дитині

Ваш меч,

Гартований

В кривавому вогні.


Ведучий 5:

Будівникам Дніпрельстану поет присвячує вірш «Біля Дніпровських порогів» , надрукований у І927 році з журналі «Всесвіт».


Ведучий 6:

Слава, злиднями підбита,
Думи , кров'ю перелляті,
Підуть на загин.
Покоління - наші внуки
Десь складуть незнану пісню,
Й заспіва могутня дійсність
В унісон турбін.


Ведучий 5:

Але згодом Іван Багряний змінює акценти. Радянський лад, ідеологію інтернаціоналізму він сприймає як нову форму колонізації України та імперського гноблення. Дуже відверто він це висловив у поемі «Комета». Дата написання її 1927-1928 рр. Звернімо увагу на категоричність висновків, яких доходить автор.


Ведучий 6:

Вони мовчать... Мовчать у гніві,
Як ніч, дивізії... полки ...
Готують стріли, в'ють тятиви
І нишком точать тесаки.
Підводиться!
Підводить крила,
Як недобитий Прометей!
І постать грізного Трясила
Росте із стогону дітей.


Ведучий 5:

Ця поема, яку автор надіслав до редакції «Глобуса», потрапила не на шпальти журналу, а до спеціалістів ГПУ. У 1929 році з'являється друком, обкарнала цензурою збірка поезій Івана Багряного «До меж заказаних», яка вже в самій назві містить активний протест, не кажучи про зміст у середині, що був своєрідною прискіпливою оцінкою пореволюційної дійсності.


Ведучий 6:

Поеми  «Газават» і  «Монголія» з цієї збірки належать до тих історіософічних творів, у яких поет проектує події з часових аналів чужих народів на історію України на зразок Шевченкових «Кавказу» або «Неофітів». Адже пересічний читач розуміє, що саме хоче висловити автор в рядках поеми «Газават»:


Ведучий 5:

О краю мій! О мій народе сірий!
Уперший раз (за скільки це віків?)
Підвів ти голову, затуркану без міри ...
І знов хотять зіпхнути тебе в прірву,
У прірву рабства, в царство батогів.


Ведучий 7:

На знак протесту проти цензурних утисків того ж 1929 року Багряний написав і власним коштом видав в Охтирці поему «Ave Maria», яку відразу ж конфіскували. Поема описувала історію нещасної дівчини, що не з власної волі стала покриткою, народила сина і от цей син тяжко від цього страждає. Спротив викликав не так зміст, як присвята.


Ведучий 8:

«Вічним бунтарям і протестантам. Всім, хто родився рабом і не хоче бути ним. Всім скривдженим, і зборка ним. І своїй бідній матері крик свого серця присвячую».


Ведучий 7:

Уже своїми ранніми публікаціями поет привернув до себе увагу. Його товариш і ровесник Григорій Костюк згадує: «Усе це: і форма вислову, і образні асоціації, й історіософічні роздуми та аналогії - мене тоді дуже вразили. Я не міг збагнути, звідки це асе взялося, так до Багряного про це не писав ніхто, принаймі в українській поезії».


Ведучий 8:

Іван Багряний чи не один із перших в українській літературі XX ст. створив історичний роман у віршах, який цілком офіційно опублікував у 1930 р. у Харківському видавництві «Книгоспілка» під назвою «Скелька».


Ведучий 7:

В його основу лягла місцева легенда про те, як у ХVIII ст. селяни села Скелька (що на Полтавщині), протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир. Ось які його заключні рядки.


Читець:
Десь там -
В чаду і гаморі -
Я чула скрип і рев,
Я чую стогін ранньою зорею ...
То, гей, з потугами, руйнуючи старе,
Наш корабель крутий зворот бере,
І мерехтять під сонцем реї! ..
Галас ... Грім і бій ...
Гримлять нам молоти - фанфари перемоги,
Нам не просить,
Нам не молить ні в кого -
Тримайсь. Тягни!
До сонця!

Ведучий 9:

Цей твір наробив багато галасу. Критики констатували, що авторові потрібен був історичний сюжет лише для того, щоб спустити перпендикуляр з минулого на площину сучасності. «Скельку» було конфісковано, інші твори Івана Багряного вилучено з бібліотек і книготоргівлі.


Ведучий 10:

До 1932 року значний доробок письменника становили речі, які або ходили по руках серед молоді і нарешті потрапляли до ГПУ, як от частина епопеї «Комета», або лежали без надії колись побачити світ, як книжка «В поті чола». Її частини друкувались в «Житті і резолюції» і «Червоному шляху». Ціла ж книжка не пройшла через Головліт з міркувань політичного порядку. З цієї ж причини не побачив світ прозовий роман «Мариво». Загинув, сконфіскований при арешті 1932 р. рукопис історичної поеми «Марія Богуславка».  Така ж доля  спіткала поеми «Мулярі» й «Мисливська соната» та інші.


Ведучий 9:

Про період творчості із 1932 по 1940 рр. письменник в своїй автобіографії в січні 1944 року пише: «За першого сидіння в тюрмі написав дві речі: 1) «Золотий бумеранг» - фундаментальний твір;
2) «Гомо Сапіенс». Обидва рукописи загинули уже при арешті в 1938 р., бувши конфіскованими. Проте, завдячуючи своїй пам'яті, першу річ я реставрую, принаймні на сьогодні я її реставрував майже половину. Після тюрми до літератури (тобто до друку) при совєтах не повертався.».


Ведучий 10:

Поема «Золотий бумеранг» - твір глибоко патріотичний. Ось як автор опоетизовує Україну:

Земля Олегових героїв.
Земля Буй - Тура смілих воїв.
Край волелюбців, край мужів
Пренепокірних.
На межі
Між двох світів, як Ельдорадо,
В Гелладу з Арктики проспект,
Всіх завойовників завада,
Всіх завойовників об'єкт.
Земля титанів – «нетитанів»,
Земля веселих кобзарів ...


Ведучий 9:

Перебуваючи в таборах «Дальлагу» в 1937 році свою тугу за Україною і українською мовою поет висловлює у вірші «Рідна мова».


Читець:



Мова рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, -
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово - крик любови,
Сміх і радість немовляти -
Неповторне слово «Мати» –
Про життя найкраще слово ...
Друге слово - гімн величний,
Гімн звитяг і клекіт орлій, -
Звук «Вітчизни» неповторний
І простий, і предковічний ...
Ну, а третє слово – «Мила» –
Буря крови, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна...


Ведучий 11:

Іван Багряний в своїй автобіографії писав: «При німцях уже написав п'єсу-сатиру «Генерал», що мала йти в Охтирському театрі, але не встигла побачити світа. Низку фейлетонів, оповідань та ріжних статтів для місцевого окружного часопису.

Нарешті прибув до Львова. За час перебування тут написав повість про далекосхідних земляків «Тигролови», кілька дрібних речей.»


Ведучий 12: d:\відкриті занятття\і.багряний тигролови\новая папка\2011-12-03_124552.png

Роман «Тигролови» ( спочатку він називався «Звіролови») Іван Багряний створив за 14 днів, перебуваючи в Моршині на нелегальній квартирі. В його основі безпосередні враження і переживання набуті ним під час утечі з далекосхідного концтабору. Цей твір здобув разом із романом Тодося Осьмачки «Старий боярин» першу премію на закритому літературному конкурсі 1944 року у Львові.


Ведучий 11:

В центрі роману, повна злигоднів і пригод, драматична доля українського юнака Григорія Многогрішного, правнука гетьмана Дем'яна Многогрішного. Автор послідовно виписує національний характер свого героя, його людську гідність, мужність, сміливість, волелюбність.


Ведучий 12:

Після засудження Многогрішного на 25 років каторги, під час перевезення на Калиму, Григорій вистрибнув із вагона. Він довго блукав тайгою, врятував од ведмедя Наталку й потрапив у сім'ю тигролова Сірка. Ось як розповідає про цей сміливий вчинок Наталка Григорію:


^ Перегляд фільму «Тигролови».


Ведучий 11:

Особливе місце в творі займають два старовинні українські роди Сірка і Мороза. На чужині вони не асимілювалися, не розпорошились, а зберегли національні риси, підтримують зв'язки з рідною землею, її людьми. Тут вони створили свій український світ, наповнений моральною чистотою і гармонією.


Ведучий 12:

Атмосфера в родині старого Сірка тепла, домашня,. як і довколишня мати-природа. На тлі цієї розкішної багатовікової природи розквітає кохання Григорія до доньки Сірка Наталки.


Ведучий 11:

Сірки займаються незвичайною і небезпечною професією - виловлекням у тайзі тигрів, гордих, незалежних і сильних звірів. Але ці люди звірів не вбивають. У двобої з тиграми вони є рівновеликими, такими ж гордими і незалежними.


Ведучий 12:

Українці протистоять силам зла, яке уособлене в образі майора НКВС Медвіна. Медвін переслідує Григорія в тайзі, готовий у слушний момент убити. Але у цьому двобої перемагає Григорій .


Ведучий 11:

Письменник влучно використовує у романі фольклорно-епічні елементи, опис народних звичаїв і свят, що надає творові народного колориту, допомагає пізнати особливості формування світогляду народу, його духовної культури.


^ Перегляд уривку з фільма «Тигролови» про святкування Різдва.


Ведучий 12:

Мова героїв насичена народними прислів'ями, афоризмами: «Бог не без милості, козак не без щастя», «Сміливі завжди мають щастя», «А бий тебе коза хвостом».

В час прощання, коли Наталка з Григорієм покидали домівку і вирушали в далекий світ, Сірко виголошує побажакня-примовку: «Нехай же шляхи ваші будуть рівні, люди привітні і щастя довіку, - щоб ні сили темні, ні око злеє, ні куля ворожа ...».


Ведучий 11:

Роман «Тигролови» перевидавався українською, перекладався англійською у США, Канаді, Англії; німецькою, голландською мовами і повсюдно мав незмінний успіх. Користується успіхом вік і серед наших читачів.


Ведучий 13:

У 1944 році І. Багряний створює поему «Гуляй Поле», яка виникла в стані екзальтації. Цей твір критики вважають його найкращим поетичним досягненням. Він передбачає для України страшний суд іще в земній площині, як наслідок духовного виродження.


Ведучий 14:

Лежить Гуляй Поле в крові і в сльозах,
Потоптане, смертю розоране,
В бомбових кратерах і черепах,
В гільзах,
В ожугах,
В м'язах,
В трісках.
І навіть не крячуть ворони -
Жахаються круки, минають здаля, -
Шкіряться жеско, смердить земля.


Ведучий 13:

В еміграції, живучи переважно в Західній Німеччині, Іван Багряний виявив велику творчу енергію як поет, прозаїк, публіцист. Побачили світ речі створені в минулі роки. Опубліковано збірку віршів «Золотий бумеранг» з підзаголовком: «Рештки загубленого, конфіскованого та знищеного», комедія-сатира «Генерал», догматична повість «Морітурі», повість-вертеп «Розгром», роман «Маруся Богуславка», перша чистина незавершеної трилогії «Буйний вітер». З-під його пера вийшли: поема «Антон Біда - герой труда», романи «Сад Гетсиманський», «Людина біжить над прірвою», опублікований по смерті у 1965 році, повість «Огненне коло» та інше.


Ведучий 14:

Істотну роль у прозових та драматичних творах відіграє музика, пісня. Він і сам складає слова для пісень і маршів. Суттєвим поштовхом у пісеннній творчості І. Багряного була зустріч із композитором, бандуристом, керівником капели бандуристів ім. Т.Шевченка Григорієм Китастим (тепер він в Детройті). Їх першою спільною піснею був марш «Україна». До вашої уваги два перших його куплети.


Ведучий 13:


Чорними хмарами вкрита руїна.
Вітер на згарищах грізно гуде.
Як дика пустеля лежить Україна –
Тужить дівчина і месника жде.
Раз! Два! - До бою!
Не шкодуй собою!
Меч піднеси і навідліт бий!
Бий до останньої краплі й набою.
Бий! За Вітчизну поляж головою.
За Україну вперед! Бий!


Ведучий 14:

Від того часу співпраця цих двох митців у творенні пісень та маршів стала широко відомою в українській діаспорі. Вірші Багряного, які поклав на музику Г.Китастий стали частиною репертуару капели в її виступах в селах, містах, в лісі для вояків УПА. Великим успіхом користувалась пісня про Юрія Тютюнника, яку капела вперше виконала у 1948 році у таборі Майнц-Кастель для військовіків, учасників зимового походу на схід.


Читець:
В гарматнім диму розкотилися луки,
І вихор степами гуде.
Піднявся, як сокіл, кружляє Тютюнник –
Тютюнник на Київ іде.
Напоїмо коні із синього Дону,
Самі нап'ємося з Дніпра.
У Києві ворог від жаху холоне,
Героїв чекає сестра.
Тримайтесь, герої!
За нас святий Юрій
У тяжкім нерівнім бою!
Послав нас до бою, гей, Симон Петлюра
Боротись за матір свою.


Ведучий 15:

Із численного різножанрового доробку Івана Багряного найбільшу популярність здобули романи і повісті, які є осмисленням трагедії власної долі. Один із них після «Тигроловів» є  «Сад Гетсиманський». Його назва символічна. За біблійною легендою Гетсиманський сад - місце предсмертних мук, молитв Ісуса Христа. Там гарно і затишно, ростуть солодкі маслини. Такий сад душевної опори є разючим контрастом до тієї дійсності, в якій змушений страждати Андрій Чумак і мужньо протистояти їй. Показуючи переживання, душевні муки, страждання у в'язниці головного героя, автор психологічно вміло демонструє опір добра злу.


Ведучий 16:

Однією із дійових осіб цього твору є народна пісня. Вона присутня повсемісно. Змальовуючи тюремне животіння своїх героїв, автор пише: «Хлопці співали, полягавши на спини і махнувши рукою на все, вони цілими годинам співали пісень. Вони розучували багато нових, маючи за диригента й навчителя Миколу, що,  здавалось, знав їх незчисленну кількість. Найцікавішою була пісня «По під гаєм шлях-доріженька». Широка степова пісня - пісня про трьох братів. Вони її співали, як справжні степовики, а камера слухала.».


Ведучий 15:

Гарною була пісня «Зелений гай, пахуче поле». Одного разу після вечірньої перевірки, після укладки спати вони співали цю пісню... Вони співали про тюрму, про сон у ній, про кохання, про волю, про матір, що сохне, сина ждучи, про змучену сестру... Пісня стелилася над сонним звалищем і наглядач, мабуть, чув, але не міг збагнути, хто ж співає, бо всі лежали нерухомо, а, може, й сам заслухався. Пісня в чотири голос... Вона плаває по камері... Нарешті затихає... І в кінці зринає болючим акордом, щоб уже зовсім урватись.


Ведучий 16:

Поблідло личко, згасли очі,
Надія вмерла, стан зігнувсь ...
І я заплакав опівночі...
І, тяжко плачучи, проснувсь.


Пісня завмерла. Тиша. Тиша гробова, мертва. І раптом ціла камера починає хлипати - сонна камера зіходить наглим плачем.

Детальні описи тюремного побуту, допитів і тортур свідчать про те, що роман значною мірою є автобіографічний.


Ведучий 15:

Після роману «Сад Гетсиманський», найкращим твором Івана Багряного можна назвати повість «Огненне коло». Її підзаголовок «Повість про трагедію під Бродами», говорить, що за основу взято реальні історичні події, які відбулись в липні 1944 р. поблизу міста Броди. В цей час очікувався наступ Радянських військ у районі Броди-Збора. Дивізія СС-Галичина мала зупинити його, власне перегородити собою наступаючий рух Червоної Армії. Червона Армія оточила і знищила 13-й корпус дивізії СС-Галичина. За приблизними даними із 7000 вдалося врятуватись тільки: 3000 воякам.


Ведучий 17:

Але це лише правдиве історичне тло для глибинних узагальнень, досить вдала спроба, відштовхуючись від реальних, болючих фактів історії свого народу, художньо пізнати і оцінити такі категорії як життя і смерть, війна і мир, добро і зло. «Огненне коло» критики ставлять поряд із творами Еріха Марії Ремарка «На Західному фронті без змін» і Ернеста Хемінгуея «По кому подзвін».


Ведучий 18:

Перед нами постає вражаюча картина суцільної вселюдської бойні, хоч і зібрана вона автором із окремих калейдоскопічних елементів: атаки, бомбардування, відступи, втечі і скрізь люди, люди, їхні понівечені життя. Страшенна гримаса війни, яку не хоче сприйняти ні розум, ні серце.


Ведучий 17:

Наскрізним лейтмотивом через увесь текст твору проходить жахливе відчуття самотності, огненного кола, що оточує людину в такому абсурдному світі. Особливо гостро співпереживаємо його в зв'язку з образом Петра. Власне війну автор показує через його психологічне світосприймання. Його почування, переживання, тривоги, візії - в центрі постійної авторської уваги.


Ведучий 18:

Петра переслідує настирливе бажання заглянути з очі ворога. В останньому підбитому танкові Петро, нарешті, стрівся з тим ворогом. Ось як це описано в книзі: «Те, що він побачив струсонуло ним до решти, до мізку костей... Дві фігури, скрючені на підлозі, не можна було пізнати, бо обличчя були опалені газом і заюшені чорною закипілою кров'ю.

Третя ж фігура припала до стерна,  схилилась на нього та так і заклякла, поклавши голову на керунок, ніби від утоми. І риси її обличчя були чисті...

І було те обличчя дівоче ...
І було те обличчя знайоме...
... Ата!

Обличчя сіро-бліде, лише з вуха через краєчок, з-під шолома, стікає смужка густої червоно-чорної крови і застигає на шиї...

Петро думав, що це галюцинація, що це божевільне маячінн... Але ні. Це Ата! Не здаючи собі справи, простиг руку й стягнув танкістський шолом з дівочої голови... Ата!!! З-під шолому розсипалося її буйне волосся, підрізане по колишній студентській моді. Волосся  впало  на чоло, на вухо, на щоку, заворушилося, як живе, розтікаючись...

Петро повів рукою по ніжному,  шовковому волоссі, його шорсткі пальці заплуталися в тоненьких волосинках ...

Ворог...».


Ведучий 17:

Красномовна символічна сцена, яка наголошує на абсурдності цього воєнного хаосу. Ата і Петро, які кохали один одного, опинились по різні боки воєнної межі. Роз'єднані навіки в цьому світі, поєднати їх зможе хіба що смерть. Але чи не задорога ціна саме такому єднанню людей - апокаліптичному, протиприродному! Це питання Іван Багряний ставить усім нам. Він хоче, щоб людство серйозно замислилося, в яке вогненне коло штовхнуло не лише себе, свою долю, а й цей світ.


Ведучий 18:

Творчість для Івана Багряного була своєрідним священодійством, формою щоденної молитви, в якій він обстоював праведне і доброчинне і кидав гнівні громи і прокляття на адресу злих, чорних сил на землі.


Ведучий 17:

Часом його твори нагадують відкритий заповіт, у якому автор хоче, щоб співвітчизники, люди рідної землі жили краще, щасливіше, ніж його покоління. До останнього подиху Іван Багряний линув думками до своєї матінки-України. Він був щиро люблячим її сином.


Прослуховування пісні «Заклик до народу України».


c:\documents and settings\user\мои документы\мои рисунки\мова\09110904.jpg


ЛІТЕРАТУРА

  1. Багряний І. Тигролови. Огненне коло. - К., 1996.

  2. Багряний І. Під знаком Скорпіона: 3 творчої спадщини письменника: Поезія, проза, публіцистика. - К., 1994.

  3. Багряний Іван. Автобіографія: З листів Івана Багряного до Дмитра Нитченка // Слово і час. − 1994. − № 2. − С. 9−12.

  4. Багряний Іван. Публіцистика: Доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе. − К.: Смолоскип. Фундація ім. Івана Багряного, 1996.

  5. Багряна Г. «І довго ти будеш плакати за мною...» // Дніпро. - 1992. - № 10 - 12.

  6. Гаврильченко О., Коваленко А. Штрихи до літературного портрета Івана Багряного // Багряний Іван. Сад Гетсиманський. − К., 1992.− С. 5−18.

  7. Гришко Василь. Живий Багряний // Українські вісті. − Новий Ульм. 1963.

  8. Гусєва Світлана. Тема уроку: «Тигролови» І.Багряного // Слово і час. − 1994. − №6. − С.61−65.

  9. Жулинський М. Г. Іван Багряний // Історія української літератури XX століття: У 2 кн. − Кн. 2. − Ч. 1. (За ред. В.Г.Дончика. − К., 1994. − С. 244−252.

  10. Іван Багряний // Історія української літератури XX ст. - К., 1994. - Кн. 2. - Ч. 1.

  11. Качуровський Ігор. ...І четвертий вимір сюжету: Про творчість Івана Багряного // Літ. Україна. − 1995. − 16 листопада.

  12. Костюк Г. Іван Багряний: Сторінки спогадів // Укр. мова і літ. в шк. - 1993. - № 10.

  13. Лавріненко Юрій. Іван Багряний − політичний діяч і письменник // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. − Кн.2. − К., 1994. − С. 612−617.

  14. Миронець Н. Слідчий справи І. Багряного // Розбудова держави. - 1995. - № 1, 2.

  15. Череватенко Л. «Ходи тільки по лінії найбільшого опору, і ти пізнаєш світ» // Дніпро. - 1990. - № 12.

  16. Шугай О. В Новому Ульмі, при Дунаю... // Літ. Україна. - 1994. - 10 лютого.

  17. Шугай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду. - К., 1996.



РЕЦЕНЗІЯ

на сценарій літературного портрета

викладача Кордонської А.В.

Могилів - Подільського технолого-економічного коледжу

Вінницького національного аграрного університету

на тему:

«Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.»


Сценарій літературного портрета до 105-річчя від дня народження Івана Багряного на тему: «Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.», розроблений викладачем Кордонською А.В., відповідає методичним вимогам щодо розробки сценаріїв виховних заходів і розкриває сторінки життя та творчості письменника.

У часи важкого відродження повертаються в Україну імена її славних синів, одним з них був Іван Павлович Багряний – поет, письменник, публіцист, політичний діяч, лауреат Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка. Митець жив далеко за межами України, але його серце завжди належало Батьківщині.

В даній методичній розробці керівником гуртка «Подільські криниці» Кордонською А.В. представлено сценарій відкритого засідання у формі літературного портрету. В цікавій формі розкривається дивовижний світ письменника та багатогранність його творчості з використанням комп’ютерних презентацій, аудіо- та відеоматеріалів.

Проведення таких заходів дає можливість перенестися в ті важкі та трагічні часи, аби повною мірою оцінити внесок митця у розвиток української мови та державності, адже усе своє життя він віддав на служіння Вітчизні та українському народу. Ми мусимо пам’ятати та повертати Україні імена несправедливо забутих славних синів та дочок – це наш з вами обов’язок, щоб не обірвався ланцюг поколінь.

Матеріал може бути використаний викладачами, кураторами, працівниками бібліотеки та студентами при проведенні позакласних заходів.


Рецензент: _____________ І.С.Войцехівська



Схожі:

Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни могилів – подільський технолого – економічний коледж вінницького національного аграрного університету номінація: Досвід організації виховної роботи в навчальному закладі
Автор: Кордонська Альона Василівна – викладач української мови та літератури І категорії
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету роман івана багряного «тигролови» – втілення думки про те,
Тема: «Роман Івана Багряного «Тигролови» – втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний найперше має бути Людиною»
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconМіністерство аграрної політики та продовольства України Тлумацький коледж Львівського нау проект на тему
У кожній державі світу стан здоров’я громадян – це один з основних показників її цивілізованості
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни тлумацький коледж львівського нау метод проектів, як засіб активізації пізнавальної діяльності студентів
Підготувала: Викладач вищої категорії Тлумацького коледжу Львівського нау гуцуляк М. М
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни
Мета: виховувати патріотичні почуття в студентів, повагу до державних та народних символів України, розвивати інтерес до вивчення...
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни
У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні – єдине джерело...
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconВінницького національного аграрного університету
Чорна С. А., голова циклової комісії природничо-наукових дисциплін, викладач вищої категорії
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconВінницького національного аграрного університету
Чорна Світлана Анатоліївна, голова циклової комісії природничо-наукових дисциплін, викладач вищої категорії
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconВінницького національного аграрного університету розчини. Способи вираження
Виховна: формувати науковий та політехнічний світогляд компетентного спеціаліста, сприяти розвитку організаційно-управлінської, технологічної...
Міністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Ужгородське вище комерційне училище Київського національного торговельно-економічного університету
Тема уроку: «Заробітна плата, її економічний зміст, форми і системи оплати праці»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов