Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» icon

Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна»



НазваМирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Дата конвертації05.07.2013
Розмір63.63 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>

МИРОСЛАВ ВЕРЕСЮК:

НЕ ЗРІКАЙСЯ КОРІННЯ ЗАРАДИ СВОГО ТОРЖЕСТВА!


Ольга Каленська,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»


21 березня (в день весняного рівнодення) планета втринадцяте святкує Всесвітній день поезії. Вперше це свято було відзначено 21 березня 2000 року. Всесвітній день поезії відзначається і в Україні. В «Українському народному календарі» цей день уперше позначено 2004 року (http://mistgrani.com/uk/homepage/item/211-21-березня-всесвітній-день-поезії).

От і у нас в Університеті «Україна» Інститут філології та масових комунікацій просто не міг залишити це свято без уваги. 21 березня із Вінниці до Києва прибув поет Мирослав Петрович Вересюк.

Творча зустріч, на яку зібралася ціла аудиторія зацікавлених студентів і викладачів, розпочалася о 13:00 чітко за графіком. Вступне слово тримала Наталя Віталіївна Барна, директор Інституту філології та масових комунікацій.


***

Спочатку мені здалося, що студентам буде не цікаво слухати ще одного «українського дядька із народу», й аудиторія почне розмовляти між собою, як це часто буває. Та яким же було моє здивування, коли за кожним новим віршем присутні чекали наступного. І я, зачудована разом із усіма, лише згодом збагнула, що тишу порушують лише оплески, які лунають після кожного прочитаного твору.

Особливо припала до душі юним слухачам лірика, бо ж за вікном, не дивлячись на сніг, - яскраве сонце весни. До того ж, Мирослав Петрович підкреслив, що цей вірш доречний для нашого ВНЗ (уже встиг, мабуть, роздивитися наших філологічних красунь-дівчат):

«Повзе невпинно плаття вгору, / Неначе хоче показати / Звабливе тіло в літню пору, / Що жити хоче і кохати. / Стрімка хода і хтивий крок. / Куди так ранком поспішала? / Неначе в школу на урок, / Нічого геть не помічала. / Лише від стрімкої ходи / По стегнах плаття піднімалось, / Ковтка холодної води / Від твоїх рухів забажалось…»

А яка в його поезії любов до рідного краю! Лишень послухайте: «Розкішна ніч вляглася на покоси, / Духмяним запахом прив'ялої трави. / В тумані верби викупали коси, / Завмерли дзеркалом паруючі стави. / Червнева ніч, коротка, як обійми, / Прозорі тіні бродять на узліссі, / Дрімає вітер, що забрів у прийми, / Приліг спочити на солому в стрісі. / Лиш соловейко тишу розриває, / Віщує світу про прийдешню днину. / Несамовито, дзвінко так співає, / Що вже води не чути біля млину…»

Тут усе українське, усе таке знайоме: і трава, і покоси, і соловейко. У жодній країні світу немає нічого подібного. І поет це тонко відчуває, він виплеканий у цій любові до української землі. Все у нього живе, все дихає, бродить, дрімає. Які яскраві епітети використовує поет, аби змалювати усю велич краси своєї Батьківщини: розкішна, духмяна, дзвінко...

А які прозоро-рідні дитячі вірші у поета. Обидві його збірки «Хто ? Коли? Чому? Навіщо?» та «Вірші хвацькі, чудернацькі» було номіновано цього року на премію імені Лесі Українки. Тамара Вилегжаніна, член комітету з присудження премії, сказала, що вірші, вміщені у збірці «Вірші хвацькі, чудернацькі», - змістовні, філософські, написані з добрим українським гумором, а до того, ще й книжечка гарно видана. Проте, щодо премії варто чекати інших часів…

Вересюк має сильну енергетику, володіє даром дитячого світовідчуття, мабуть, саме це і є секретом успіху. Діти завжди дивляться прямо, і для них усе просто і ясно. Гарним прикладом дитячого світосприймання є такі рядочки Мирослава Петровича: «На уроці нам сказали, / Щоб про себе ми читали. / Дуже щиро здивувався! / Це ж коли хтось постарався, / Вже про мене написати ? / І давай мерщій шукати!.. / Не знайшов і засмутився… / Весь клас з мене веселився! / Виявляється – «про себе» – / Це читати мовчки треба!»

Мирослав Петрович переконаний, що дитина повинна вчитися на своєму: на рідній мові, на прикладах з історії рідного народу, рідної землі. А ще поет, як і багато інших авторів, багато пише про матір. Але раптом зловив себе на думці, що і тему тата не можна обходити, адже українцям так бракує сили, мужності, рішочості, поваги до мудрості та авторитету чоловіка: «Тату?! Звідки сніг береться? / І чому він снігом зветься? / Де беруться хвилі в морі / І чому моргають зорі?.. / Де я міг кашкет згубити? / Все це тато має знати, / Бо ж кого іще питати?!»

Так, Мирослав Петрович не є членом спілки письменників, і, за його словами ніколи туди не потрапить, але він має силу слова. Той дар, який не дає пройти повз його поезію. Він говорить про наболіле, але так, що не ридати хочеться, а усміхнутися й піти воювати за своє.Про рідну мову пише такі вірші, що відбиває усяке бажання говорити чужою, лише своєю! Лише рідною! Лише українською!

«…Українці мої! Ви в четвертому, п’ятім коліні / Зберегли свою мову, навчили онуків, дітей. / Як же сталося так, що в залишеній вами країні / Іноземна у вжитку у більшості серед людей. / Українці мої! Тільки лиш у захланній Росії / Ви цураєтесь часто коріння свого та єства. / Так було, коли учні зрікалися свого Месії, / Не зрікайся коріння заради свого торжества! / Українці мої! Ви байдужі такі, чи терплячі? / Та ж відчуйте себе хазяями на рідній землі! / Бо ж як діти малі, безпомічні і ніби незрячі, / І за вас все вирішують в Брюсселі, чи у Кремлі...»

Зачіпає автор і проблеми батьків і дітей. Оте двадцять перше століття з його новітніми технологіями, мобільними телефонами − для молоді щастя, а для літніх людей?..

«Одна, як перст, сидить Тетяна, / Поклала руки на ціпок… / Давно нема її Івана, / Одна – єдина на куток… / Та діти вже не пишуть їй, / Мобільника гуртом купили. / Стара раділа штуці цій, / Аж поки кнопки ще горіли. / А потім, як погас екран, / Ще довго дуже говорила. / Старій здалося, що Іван / Її почув з якогось дива…»

Дуже дивувався й тішився наш поет з того, що аудиторія однаково тепло сприймала усі його вірші: і про політику, і про життя, і про природу, і про кохання, і навіть дитяча поезія була до смаку.


***

^ Мама студента кафедри української мови та літератури Віталія Пономаренка:

Я отримала справжнє задоволення від цієї зустрічі. Мій син незрячий, і тому я завжди намагаюся приводити його на такі заходи, де він може послухати поезію, адже її він дуже любить.

^ Вірші Вересюка підіймають український дух! Знаєте, коли він читав ці патріотичні, полум’яні рядки, у мене на очі сльози наверталися. Таких би побільше.

І дитячі вірші такі добрі, такі світлі.

^ Я дуже дякую Мирославу, що він завітав до нашого університету, що знайшов-таки змогу приїхати з Вінниці. А ще вдячна нашому керівництву за таку гарну організацію.

Олександр Ліщенко, декламатор поезії, гість заходу:

Сьогодні мене дорога привела в чудовий Університет «Україна» міста Києва, де відбулася зустріч з таким гарним, «живим» поетом Мирославом Вересюком. Якось мені довелося прочитати один із його віршів, тоді дуже здивувався, що таке в наш час ще можуть писати.

Саме зараз нашій українській молоді дуже потрібна поезія, і саме така – патріотична, полум’яна поезія! Адже живемо в той час, коли дуже багато політтехнологів, різного штибу людей, які хочуть «збити» наш народ, а особливо молодь, з такого, знаєте, патріотичного шляху. А коли є такі поети, як Мирослав Вересюк, котрі кидають своє живе слово до молоді, – це просто вражає. І з того всього роблю висновок, що дійсно «ще не вмерла Україна».

Нині я йому дякую. Він дуже велику справу робить для молоді й для України. Він дуже щирий у своїх пориваннях. Я думаю, що у майбутньому зустрічі з такими молодіжними аудиторіями міста Києва будуть дуже затребуваними. І приємно, що саме Університет «Україна» йде в авангарді цього руху. У березні, під час днів ушанування пам’яті Т.Г. Шевченка, я виступав у багатьох місцях та університетах, але можу сказати, що саме Університет «Україна» з такою відкритою душею поставився до творчості Шевченка і не боїться його.

Я думаю, з таким колективом, як Університет «Україна», ми багато чого зробимо в цій країні. Буде нам, все таки, щастя на цій багатостраждальній землі.


Довідка.

Вересюк Мирослав Петрович народився 15 червня 1955 року в селі Ратищі Зборівського району Тернопільської області. Там у 1970 році закінчив однойменну восьмирічну школу, а в 1972 році – Залізцівську середню школу.

Після закінчення середньої школи працював слюсарем-інструментальником на Тернопільському комбайновому заводі.

З 1974 по 1976 рік служив в армії, після закінчення служби розпочав навчання в Тернопільському фінансово-економічному інституті, який закінчив у 1980 році з відзнакою за спеціальністю «Бухгалтерський облік у сільському господарстві».

Після закінчення інституту працював за фахом у сільському господарстві, а з 1983 року в фінансовій системі Вінницької області, де пройшов шлях від рядового спеціаліста до першого заступника начальника Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області. У грудні 2012 року звільнений. Неофіційною причиною звільнення було видання збірки «Любов у трьох вимірах», третій розділ якої містить вірші гострої громадянської тематики.

Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії. Адміністратор групи «Українська авторська поезія» в соціальній мережі «Однокласники». Її учасниками є понад 4 тисячі осіб.

Автор двох ліричних збірок: «Слова, народжені в душі» (1998 p.), виданої за програмою державних закупівель обсягом 1000 примірників, та «Любов у трьох вимірах» (2011 p.), яка перевидавалась двічі, а також двох дитячих книг – «Вірші хвацькі, чудернацькі» (2010 р.) та «Хто? Коли? Чому? Навіщо?» (2011 p.).Останні витримали декілька перевидань. Загальний наклад кожної дитячої збірки на 2012 рік склав 8 тисяч.



Схожі:

Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconДва дипломи для магістрів соціальної роботи Ольга каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Наразі триває співпраця Університету «Україна» з Шяуляйським університетом.
«Україна» з Шяуляйським університетом. У рамках проекту було створено спільну освітню платформу з підготовки магістрів соціальної...
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconКнига «куди ти йдеш, україно?» Олександра глушка – яскравий, неповторний зразок таланту та індивідуальності журналіста каленська Ольга, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Книгою – збіркою нарисів, есе, журналістських розслідувань – науковця, письменника, журналіста, викладача – Олександра Кіндратовича...
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconКвітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних»
«Голос України», «Жінка», «Урядовий кур’єр», «Трибуна України», «День» та ін. Також, партнером виставки та всього проекту «Культура...
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconЗимові канікули з Університетом «Україна»: полювання на сніг Вікторія Скрипник, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Спільні поїздки та походи в Університеті «Україна» давно стали доброю традицією.
Університеті «Україна» давно стали доброю традицією. Узимку студенти, які хочуть навчитися кататися на лижах чи сноуборді або ж відшліфувати...
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconДень ушанування наталя Строкань, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Т. Г. Шевченка. Людини, що зробила не лише величезний внесок у нашу культуру, а й вплинула на становлення свідомості багатьох поколінь...
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconНаталя Ткачова, студентський Медіа-центр Університету «Україна» «мистецтво шпателем»
«Сад любові», на якій було представлено картини та скульптури митця. Виставка проходила в рамках арт-проекту «Культура + Р2 = мистецтво»,...
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconЖиве у народі шевченкове слово… Саша Рощепій, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Нью-Йорку є вулиця Тараса Шевченка. Не один десяток монументів, університети, театри, кінотеатри, заповідники та багато іншого. У...
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconСвітлана Патра, студентський Медіа-центр
Різдвом. Кожного року навесні лунає «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!» Україна – не виняток. Після довгого Великого посту, як...
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconНовий рік разом із університетом «україна» Халаєвська Вікторія, журналіст та фоторепортер Медіа-центру Університету «Україна»
«Україна» для святкування Нового Року. На свято зібралося багато людей: малеча, скаути та студенти, викладачі та співробітники університету....
Мирослав вересюк: не зрікайся коріння заради свого торжества! Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» iconУмки ІІ конкурсу студентських творчих робіт із соціальних комунікацій з нагод
Змі; розширення штату студентського Медіа-центру (смц) Університету «Україна», добору матеріалів для експозицій Імідж-центру Університету...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов