Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» icon

Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних»



НазваКвітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних»
Дата конвертації06.07.2013
Розмір88.47 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>

КВІТУЧИЙ «САД ЛЮБОВІ» ВАЛЕРІЯ ФРАНЧУКА


Світлана Патра,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

Фото Олі Ольштинської


Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч і не чути, і не видно його часто в ефірі «престижних» радіо та телеканалів, але воно живе. У цьому вже вкотре могли переконатися всі, хто відвідав нещодавно Національний музей ім. Тараса Григоровича Шевченка. Саме там і саме в той день – 5 квітня 2013 року – відбулося відкриття виставки художника Валерія Франчука «Сад любові». Виставка проходила в рамках спільного проекту телерадіокомпанії «Культура» та галереї «Арка» «Культура + Р2 = мистецтво». Організаторами заходу виступили галерея «Арка» та телерадіокомпанія «Культура» за підтримки Міністерства культури України та Національного музею Тараса Шевченка. Серед інформаційних партнерів виставки такі видання, як «Голос України», «Жінка», «Урядовий кур’єр», «Трибуна України», «День» та ін. Також, партнером виставки та всього проекту «Культура + Р2 = мистецтво» виступив Медіа-центр Університету «Україна». Так, наші студенти вже мали змогу відвідати майстер-клас Валерія Франчука. Див. на YouTube: http://www.youtube.com/watch?v=3QY-D79dfTw; http://www.youtube.com/watch?v=tSBu7DzKagE

Невеличким майстер-класом розпочався і цей захід. Валерій Олександрович намалював кілька невеличких полотен і, малюючи, говорив. Розповів, зокрема, як він почав малювати шпателем. Цей «прозаїчний», на перший погляд, інструмент у руках художника став просто таки чарівним – настільки світлі та оригінальні роботи виходять з-під шпателя митця. А розпочалося все, як сказав сам Валерій Франчук, – із ремонту квартири. Працюючи над оновленням помешкання, художник зрозумів, що шпатель на рівні з пензлем може стати чудовим «знаряддям праці» художника. І ось уже 20 років митець працює і шпателем, і пензлем.

Під час прес-конференції куратор проекту Руслан Руно та арт-директор телеканалу «Культура» Тетяна Баришпол розповіли детальніше про проект та про саму виставку. Зокрема, назва «Сад любові» походить від однойменної роботи Валерія Франчука та нещодавно виданого альбому творів митця, який має таку ж назву. Та найголовнішою складовою назви виставки, за словами Руслана Руно, є «очікування весни. Адже весна – це тепло, сонце, кохання, квіти. Квіти, які представлено на виставці, любов, яку Валерій Франчук дарує своїм глядачам через мистецтво». Назва виставки дійсно символічна. Адже і справді – музей Тараса Шевченка ніби перетворився на чарівний сад. Квіти на полотнах: і нарциси, і маки, і соняхи, названі художником «янгольськими свічами»… А за вікнами музею сяяло сонце. Ніби весна прокинулася нарешті від важкого сну і згадала, що давно вже має цвісти і дарувати людям свої чари. Так, дійсно. Є щось магічне у мистецтві.

У рамках проекту «Культура + Р2 = мистецтво», за словами Р. Руно, будуть проходити виставки відомих українських художників, а також будуть презентовані видання про мистецтво, творчі вечори та багато інших сюрпризів. Назва проекту, як і виставка Валерія Франчука, має символічну назву. Так, «Культура + Р2 = мистецтво» означає поєднання зусиль телеканалу «Культура» та галереї «Арка» в особі Руслана Руно. І ці зусилля продукують мистецтво. І допомагають українському мистецтву вийти зі стану такої собі інформаційної ізоляції. Раз на рік буде визначатися кращий медіа-партнер проекту. Першим за 2012 рік став Університет «Україна» в особі директора Імідж-центру ВНЗ Ніни Іванівни Головченко. Вона подякувала організаторам і, зокрема, Русланові Руно та Валерієві Франчуку за те, що вони «підтягують до своїх проектів творчу молодь». До цієї творчої молоді відносяться і студенти нашого Університету, які, за словами Ніни Іванівни, «починають своє журналістське буття з високодуховних мистецьких тем».

Арт-директор телеканалу «Культура» Т. Бартишпол зі свого боку розповіла детальніше про телевізійну складову проекту – Арт-клуб «Культура +», котрий покликаний підтримувати та пропагувати українське мистецтво, й анонсувала перший фільм у рамках проекту, який вийшов в ефірі телеканалу «Культура» 6 квітня о 19:25. А вже у травні телеглядачі можуть очікувати на фільм про самого Валерія Франчука та виставку «Сад любові».

Далі слово взяв художник Валерій Франчук. Зустріч із куратором проекту Русланом Руно він назвав оновленням душі. Митець із радістю відзначає, що такі проекти дають змогу показати творчих особистостей, які можуть гідно представити українське мистецтво. «У нас є що показати світу, і слава Богу, що ми розпочинаємо нашу роботу. Я думаю, що вона буде вдала, тому що є з чим працювати», – сказав Валерій Олександрович. Художник із радістю відзначає, що подібні проекти дають змогу українським митцям вийти за межі своїх майстерень і показувати свої твори не лише в музеях. Та і з майстернями не все так добре, як хотілося б. Так, Валерію Олександровичу в Національній спілці художників України нібито надали майстерню, але ж «нібито». Все тому, що цю майстерню посів більш спритний колега, який, за словами майстра, не має жодного відношення до спілки художників. Тож Франчук змушений працювати у приміщенні дитсадка, яке, до того ж, є аварійним. «Я знаходжуся серед неба на землі», – сказав він про цю ситуацію. Він не дарма згадав цю історію і говорив про це не лише через власні незручності, адже будь-який професійний митець знає, що деякі матеріали для роботи є досить таки шкідливими для здоров’я, тож із ними досить проблематично працювати в житловому приміщенні.

Кожен із присутніх журналістів міг задати запитання художнику, і він із радістю на них відповідав. Валерій Олександрович Франчук – дуже відкрита і щира людина. Він, спілкуючись із журналістами протягом прес-конференції та виставки, неодноразово повторював, що великим гріхом для митця є замкнутість у собі, коли художник чи поет відмовляється показувати свої твори людям. «Це не наша заслуга – гарно малювати. Це Боже провидіння і Боже благословення, яке дається нам, як і поетам, і композиторам, і всім творчим людям. Тому я вважаю, що художник зобов’язаний виставлятися», – сказав митець. Запитань до художника було багато. Так, журналісти цікавилися, чи Валерій Франчук працює тільки шпателем, на що митець відповів, що працює і шпателем, і пензлем. «Справа не в тому, чим він працює. Головне – що він хоче сказати», – підсумував майстер. Дійсно, важко з ним не погодитися. Адже коли художник дійсно має що сказати, то чарівною паличкою в його руках стане не лише пензлик, а й шпатель! Також майстра запитали про його улюблений жанр, на що Валерій Олександрович відповів, що його улюблений жанр – Україна. Її історія і культура. Митець однаково затишно почувається і у давній історії, малюючи, наприклад, на тему скіфів, і у більш сучасній. Ось, що він говорить про скіфів та їх войовничий дух: «Скіфи – це воїни, організатори далеких успішних походів. Потім цей дух перейшов у козаків. Я не думаю, що воно на якомусь рівні в одне впало, в іншому зійшло. Це щось одне було з давніх давен і нарощувалося». На запитання, чи готує майстер щось до 200-ліття Тараса Григоровича Шевченка, Валерій Олександрович відповів, що вже має до 45 великих робіт, зроблених за сторінками Кобзаря, і сподівається показати їх восени. «Я буду в тих рядах, хто чесно і відверто підходитиме до цього ювілею», – сказав художник.

На запитання журналістів, чи веде майстер щоденник, Валерій Олександрович відповів, що у шухляді назбиралося вже багато записів, перебирати і складати які у нього немає часу. «Коли з’являється якась думка, я її накатаю-накатаю. Підходжу до дружини, вона каже: «Поклади в ящик». Часом доходить до того, що «не витримує душа поета», і складаю невеличкі, я б сказав, «поклоніння», – розповів художник. Це розповіді про людей творчості, чия доля не лишає майстра байдужим. Останніми приводами для цих «поклонінь» стала надто вже тиха смерть багатьох відомих особистостей, зокрема поета Миколи Сома. «Є на нашій землі багато скромних трударів, які роблять свою справу тихенько, але я б хотів, щоб про них знали», – сказав митець, вкотре цими словами показуючи, що творчість – художня чи поетична – повинна виходити в люди, а не припадати пилом у шухлядах.

Я, як журналіст та представник студентського Медіа-центру Університету «Україна», не втрималася, щоб не поставити кілька запитань. «Ви працюєте шпателем. Коли Ви тільки починали, чи всі оточуючі Вас люди розуміли Ваше нововведення? Чи не стикалися Ви з тим, що люди дивуються, не сприймають», – поцікавилася я у митця. Він відповів: «Люди дивуються і до цього часу, я Вам скажу чесно, тому, що шпатель – дуже гострий і може порізати полотно. А численні відгуки на виставках, яких було багато, говорять мені, що не варто закидати шпателя. Може, я в ньому ще щось цікаве знайду, як дасть Бог». На моє запитання, чи може він поставити на перше місце одну зі своїх трьох іпостасей (графік, живописець, скульптор), Валерій Олександрович відповів, що йому приємно в усіх трьох видах мистецтвах. Щоправда, скульптура нині відійшла на задній план через вичерпаність запасів матеріалу. Графічні роботи у нього дуже часто з’являються в результаті подорожей. Основним же мистецьким видом діяльності нині є все ж таки живопис.

Цікавили журналістів стосунки художника з колегами по цеху. Так, на запитання, чи відвідує він інші виставки, майстер відповів, що радо відгукується на запрошення. «Усіх люблю, шаную. Нікого не лаю, нікому не вказую, як жити і працювати. Бо кожен митець бачить світ по-своєму, а ми можемо погоджуватися, можемо й ні. Його дорога і без нас вказана. А ми можемо сприймати, можемо не сприймати – від того йому ні холодніше, ні тепліше», – сказав Валерій Франчук, який тісно спілкується з багатьма художниками, зокрема з Іваном Марчуком.

Час, відведений на прес-конференцію, промайнув дуже швидко, і ось настав урочистий момент – відкриття виставки. Багато гарних слів лунали на адресу художника. Ведуча заходу зазначила, зокрема, що твори художника – метафоричні, притчові. Навіть натюрморти, які митець почав писати нещодавно, – незвичайні, неканонічні. Кожен натюрморт, кожен краєвид – метафора. Художник наголошує у своїх творах, що світ все ж добрий, прекрасний. «Все, що я бачу – неперевершене», – захоплено сказала арт-директор телеканалу «Культура» Тетяна Баришпол. Руслан Руно назвав Валерія Франчука найяскравішою постаттю в художній спільноті сучасності. Привітати художника прийшли знаний поет Іван Драч та Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України. Іван Драч сказав, що митець – «Людина пристрасна, цікава, весняна». Микола Жулинський не приховував свого захоплення тією енергетикою, яку продукує художник. «Кожна його виставка приносить щось нове. Валерій Франчук – це митець, який постійно себе відкриває для себе. І я бачу, що цей процес є, мабуть, невичерпним». Також він добрим словом згадав портрети Тараса Шевченка, намальовані майстром, сказавши, що вони – індивідуальні, що це – особистісне сприйняття поета.

Нарешті, слово взяв головний герой цього мистецького свята ^ Валерій Франчук:

Сьогодні багато говорили про цей новий вихід галереї «Арка» та телеканалу «Культура» на той рівень, щоб представити українське мистецтво в різних його іпостасях, а воно величезне і багатовимірне. Є кого представляти. Я тільки радий тому, що маю змогу представити в цьому проекті невеличку частину своїх творів.

Валерій Олександрович дякував усім, хто допоміг йому з виставкою – галереї «Арка», телеканалу «Культура» та Національному музею імені Тараса Шевченка.

Поряд із художником головними героями виставок є його твори. А подивитися на виставці «Сад любові» було на що. Це, насамперед, чарівні полотна, де поле, як море, дерева, ніби мають очі, а портрети поєднують у собі канонічні християнські та питомо українські риси. Хоч дехто з журналістів зауважив, що художник мало малює портретів, все ж їх у нього – близько півсотні. Його портрети можна побачити не лише на виставках, а й у альбомах та на сайті митця: www.v-franchuk.com.ua. Дійсно, його портрети – незвичайні. У кожному обличчі проступає Українець. Навіть, якщо художник малював Святого. І це неймовірно. І справді, у творах Валерія Франчука видно народження нового жанру – саме «України». Квіти по-українськи яскраві та весняні, пейзажі по-українськи безмежні та таємничі…

«Ми в купочці колись росли» – так називається один із пейзажів. На полотні – кілька дерев, а посередині – постать людини. Самотня постать згадує. Можливо ту, з ким «..в купочці колись росли»… І як тут не згадати Шевченка? Так само Шевченко та Україна спадають на думку при огляді картини «Гей, поля» – настільки безмежне поле на полотні – наче дійсно море. Пшеничне, трав’яне море. А соняхи не дарма стали у Валерія Олександровича «свічами ангельськими». Повертаючи голови за сонцем, ці чарівні квіти ніби набираються життєдайної сонячної енергії, щоб передати її людям і, таким чином, допомогти їм пережити морок лихоліть та недолі. Крім живопису майстер презентував графічні роботи та скульптури з дерева, які були не менш оригінальними, ніж картини. Адже виготовлені не просто з дерева, а з… реєчок, які, зазвичай, ідуть на виготовлення підрамників для картин. «Протягом останнього часу у мене виникла нагода поглянути на дерево з іншої сторони. Бо ті реєчки, які я використовував для підрамників, одної миті, мабуть, з благословення Божого, коли я приставив одну реєчку до іншої, ожили, в них створився образ».

Дуже добре, що тепер люди можуть побачити всі ці образи, познайомитися з творчістю Валерія Франчука особисто. Виставка «Сад любові» триватиме з 5 по 12 квітня 2013 року в Національному музеї ім. Тараса Григоровича Шевченка (бул. Шевченка, 12).

^ Коротка довідка: Валерій Олександрович Франчук народився 10 вересня 1950 року в с. Зелена Красилівського району Хмельницької області. У 1986 році закінчив Київський державний художній інститут, графічний факультет, майстерню станкової графіки. Член Національної спілки художників України. Заслужений художник України. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка та премії імені Василя Стуса. Автор більш ніж 3000 творів живопису та понад 700 графічних листів. Твори зберігаються у вітчизняних музеях, громадських організаціях, культурних центрах України та світу.



Схожі:

Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconНаталя Ткачова, студентський Медіа-центр Університету «Україна» «мистецтво шпателем»
«Сад любові», на якій було представлено картини та скульптури митця. Виставка проходила в рамках арт-проекту «Культура + Р2 = мистецтво»,...
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconСад любові валерія франчука тетяна Літвінова
Валерія Олександровича Франчука під назвою «Сад любові». Валерій Франчук – художник, графік, публіцист. Його творчий доробок складають...
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconРозпочалась виставка «Сад любові» лауреата нацпремії Тараса Шевченка – художника Валерія Франчука
...
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» icon«сад любові» від валерія франчука 5 квітня 2013 року в рамках арт-проекту«Культура + Р2 = мистецтво»
Р2 = мистецтво» gallery Arka та телеканалу «Культура» в Києві в музеї Тараса Шевченка (бул. Шевченка, 12) відкрилася виставка художніх...
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconСвітлана Патра, студентський Медіа-центр
Різдвом. Кожного року навесні лунає «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!» Україна – не виняток. Після довгого Великого посту, як...
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconЖиве у народі шевченкове слово… Саша Рощепій, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Нью-Йорку є вулиця Тараса Шевченка. Не один десяток монументів, університети, театри, кінотеатри, заповідники та багато іншого. У...
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconДва дипломи для магістрів соціальної роботи Ольга каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Наразі триває співпраця Університету «Україна» з Шяуляйським університетом.
«Україна» з Шяуляйським університетом. У рамках проекту було створено спільну освітню платформу з підготовки магістрів соціальної...
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconНіна Головченко Фото: Олександра Рощепій Оля Ольштинська Майстер-клас від Валерія Франчука для студентів Університету «Україна»
Україні та за її межами, активним співтворцем різних культурно-мистецьких заходів, знаходить час і на спілкування з молоддю
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconКнига «куди ти йдеш, україно?» Олександра глушка – яскравий, неповторний зразок таланту та індивідуальності журналіста каленська Ольга, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Книгою – збіркою нарисів, есе, журналістських розслідувань – науковця, письменника, журналіста, викладача – Олександра Кіндратовича...
Квітучий «сад любові» валерія франчука світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Фото Олі Ольштинської Українське мистецтво живе та розвивається. Хоч І не чути, І не видно його часто в ефірі «престижних» iconЗимові канікули з Університетом «Україна»: полювання на сніг Вікторія Скрипник, студентський Медіа-центр Університету «Україна» Спільні поїздки та походи в Університеті «Україна» давно стали доброю традицією.
Університеті «Україна» давно стали доброю традицією. Узимку студенти, які хочуть навчитися кататися на лижах чи сноуборді або ж відшліфувати...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов