Анотація матеріалу icon

Анотація матеріалу



НазваАнотація матеріалу
Дата конвертації03.06.2013
Розмір180.18 Kb.
ТипСценарій
скачать >>>

Анотація матеріалу: сценарій виховної години із застосуванням проектних технологій про рідний край, рідне місто.

Автор: вчитель математики Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 1 Городищенської районної ради Черкаської області Погрібна Людмила Анатоліївна.


Тема:   В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.

Мета виховної години:

Навчальна:

  • залучати учнів до вивчення духовної та культурної спадщини рідного краю, історії свого міста;

  • на прикладі відомих людей сприяти формуванню активної життєвої позиції.

Розвиваюча:

- Развивати кругозір, інтерес до культурної спадщини свого народу,

- розвивати вміння співставляти і аналізувати події, які сприяють розвитку міста;

- розвивати вміння самостійної роботи з різними джерелами інформації;

- розвивати почуття відповідальності за оточуючий світ.

Виховна:

  • виховувати найкращі риси громадянина-патріота;

  • виховувати особистість, здатну приймати важливі рішення, відповідати за свої вчинки, відчувати прекрасне, цінувати минуле, творити і надихати на творчість інших.

Форма проведення: заочна подорож із застосуванням проектних технологій (групи учнів заздалегідь готують матеріал)

Обладнання: комп’ютер, проектор, прапор, герб міста Городище, карта України, виставка літератури про місто, стенд «Мальовничі куточки Городища», галерея проектів «Вулиці мого міста»

^ Тільки  та  людина  творча,

яка  навчилася  пристосовуватись

і змінюватися, усвідомила  той  факт,

що  жодні  знання  не  є  гарантією

успіху, лише  процес  пошуку  знань

створює  його  основу

(американский психолог К.Роджерс)

План проведення

І. Мальовниче місто над Вільшанкою.

ІІ. Сторінками історії.

ІІІ. Культурна і духовна спадщина міста.

ІV. Таланти твої, Городище.

V. Проблеми мого міста.

VІ. Підсумок.

На дошці написи:

Це цікаво знати:

  • В Україні 19 населених пунктів в одинадцяти областях носять назву Городище.

  • Існує 29 річок із назвою Вільшанка.

  • 1923 року місто стає районним центром Київської губернії, у 19251932 роках — Черкаського округу, з 1932 — Київської області, 1954 — Черкаської. В 1956 році Городище віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

  • До середини 1950 років більшість вулиць не мали назв, територія поділялася на кутки: Маніжа, Загребля, Катерушине, Кераміївка, Симиренчина гребля…

  • Найстаріша вулиця – вул. Миру.

  • Найдовша вулиця – вул. Чапаєва (337 номерів) і 1травня (334 номери).

  • Найкоротший провулок – Нагірний (2 двори).

  • Всього у місті 115 вулиць і 42 провулки.

  • День міста – остання субота травня.

Учитель. Там де тихо і повільно протікає (колись повноводна) річка Вільшанка, у центральній лісостеповій частині України розташоване наше місто. Городище – Батьківщина багатьох видатних людей. Історія міста невіддільна від історії України. Усе, що випадало на долю країни не оминало і нас. Тому 26 липня 2001 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», куди включили і м.Городище. Ми любимо наше місто та пишаємося його історією. А чи добре знаємо ми її? Наша сьогоднішня подорож покликана поглибити ваші знання про історичне минуле рідного краю, про проблеми та здобутки міста.

До цього ви об’єдналися у групи і проводили певну пошукову роботу, працюючи над проектом «В океані рідного народу відкривай духовні береги». Тож зараз настав час презентувати свою діяльність.

^ Вірш «Городище моє, Городище».

І. Презентація проекту «Сторінками історії».

Епіграф "Хто не знає свого минулого, той не вартий  майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани". Ці глибокі і мудрі слова належать українському патріотові Максимові Рильському. Тож поринемо у далеке минуле нашого міста.

На берегах річки Вільшанки розкинулося мальовниче місто Городище. Назва міста походить від старослов’янського «град», «город». У часи Київської Русі городищами називали поселення, укріплені ровами, валами і високими стінами. За іншою версією, перша назва міста була "Городища". На його території існували городища: Бугаївка, Теличківка, Жабокрич… Наявність кількох поселень (городищ) на порівняно невеликій території і спричинили до такої назви. Інколи у діалектах жителів сіл району вживається назва міста у множині.

Цікаво знати: в Україні 19 населених пунктів в одинадцяти областях носять назву Городище. Також існує 29 річок із назвою Вільшанка.

У глибині віків, у безмежній далечі сторіч починається історія нашого міста. Очевидним є те, що місто має дуже глибоку історію. Про це свідчать археологічні розкопки.

^ Трипільська культура. У Городищі виявлені місцезнаходження чотирьох трипільських поселень (трипільці жили 4–6 тисяч років тому). Одне із таких поселень було розташоване на невисокому виступі між двома балками на південно-східній околиці міста за кутком Покасеве.

На початку 1990-х років археолог Олександр Назаров (учень нашої школи) виявив трипільське та черняхівське поселення на південно-східній околиці міста на похилому мисі берега Вільшанки.

Трипільське помешкання складалося з двох частин: на першому поверсі було розташовано господарчі приміщення, а нагорі – житлові, тобто спальні помешкання. Велику цінність має трипільська кераміка, частина якої знайдена і на території нашої місцевості.

Плинув час, змінювалися племена і народи, удосконалювалися общинні та суспільні відносини. Селяни сіяли хліб, вирощували худобу, тримали пасіки, виготовляли барвники для фарбування шкіри. Давали значні прибутки власнику – польському дворянину, гетьману Станіславу Конєцпольському.

XVI ст. До XVI ст. назва міста не згадувалась у істаричних документах. Перша писемна згадка про Городище відноситься до XVI ст. Це запис, як у 1527 році воно було спалене монголо-татарами. Поселення відродилося лише через сотню років, але розвивалося повільно.

Нанесене на карту місто в першій половині ХVII ст. французьким інженером Бопланом, який служив при польському війську.

XVIІ ст. Не оминула наше місто і козацька слава. У 1637 році виникло повстання – місцеві селяни та нереєстрові козаки Павлюка (Павла Бута) повстали проти польських панів. Але Павлюк не мав достатнього досвіду і невдовзі його військо було розбите.

Нашим краєм пролягали дороги козацьких полків Богдана Хмельницького, гайдамаків Максима Залізняка. Городищина стала оплотом козаччини, тут розгорталися важливі події нашої історії, котрі мали визначальний вплив на розвиток України, її подальшу долю.

У червні 1664 року козаки Івана Сірка розбили під Городищем татарське військо. А струмок, що впадає у Вільшанку з того часу називається Татарка.

У другій половині XVII-го — на початку XVIII-го століття місто переходило від одного власника до іншого. Землі Городищини були власністю спочатку польських магнатів Любомирських, а після придбання їх князем Потьомкіним передаються у спадок його племінниці Олександрі Енгельгард, дружині гетьмана польських військ Ксаверія Браницького, потім — князю Михайлу Воронцову (як придане Єлизавети, дочки Браницького) і зрештою — графині Катерині Балашовій.

XVIІІ ст. У 1768 році городищани стали учасниками Коліївщини, під час якої тимчасово звільнилися від польських феодалів.

В 1793 році Городище стало волосним центром Черкаського повіту. У 1794 році Городище населяло близько 3700 жителів. Кількість населення зростала за рахунок вихідців із інших сіл, які знаходили тут роботу.

XIХ ст. З книги 1852 року “Статистичний опис Київської губернії” дізнаємося, що у Городищі проживало 2155 кріпаків, 35 вільних селян, 295 євреїв.

Відбувалося і зародження капіталізму у нашому краї. У 1860 році в Городищі був 1101 двір, проживало близько 7 тисяч жителів. Люди працювали на цегельному і пивомедоварному заводах, на двох млинах, трьох олійницях та інших дрібних підприємствах. Значна частина чоловіків займалися, як і у попередні століття, чумацтвом.

У лютому 1874 року розлетілася цікава новина – створюється акціонерне товариство для будівництва залізниці, яка з’єднає Фастів зі Знам’янкою. Тобто, рейки проляжуть через Городищину. Симиренки і Яхненки мали на той час у Млієві найбільший в імперії цукровий завод, побудований на землі, яку орендували у Семена Воронцова. Вони хотіли, щоб залізниця пройшла повз їхнє підприємство. Це покращило б справи фірми. Але поміщик не дозволив, бо вирішив розвивати власний солодкий бізнес. Поки будувалася залізниця – одночасно зводився цукрозавод у Городищі.

У 1876 році відбулося відкриття станції “Воронцово–Городище” і почав діяти Маріїнський цукровий завод. Його назвали на честь дружини царя Олександра ІІ – імператриці Марії Олександрівни. Хоча цукрозавод обійшовся власнику у вельми солідну суму, але по красі будови, практичності й простоті розміщення обладнання вийшов одним із кращих в імперії. Усі машини і прилади поставила французька фірма Фів-Ліль.

120 років одним із найважливіших підприємств на Городищині був цукровий завод. Діти робітників своє трудове майбутнє орієнтували на завод. Йшли працювати вже підлітками.

Восени 1996 року розпочався останній 120-й переробний сезон. Виробничий корпус цукрозаводу є пам’яткою архітектури місцевого значення. На руїнах виникало кілька малих підприємств, продукція яких цукор зовсім не нагадує.

Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа.

^ Їхній подвиг безсмертний.

Герой – це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя; людина, яка присвятила своє життя служінню державі, себе одну – служінню багатьом


Автор: Готхольд Ефраїм Лессінг (Основоположник німецької класичної літератури).

^ Городище у роки ВВв

У звільненні Городищини від німецько-фашистських загарбників активну участь брали льотчики. Зокрема, 5-та повітряна армія. З моменту створення вона входила до складу Павнічно-Кавказького фронту, з небес підтримувала своїм вогнем сухопутні війська.

З 1 серпня 1941 року до 9 лютого 1944 року район стогнав під чоботом фашиста.10 лютого 1944 року Червона Армія визволила Городище. У боях за нього брав участь штурман-бомбардувальник М. В. Мамай. Йому довелося скидати бомби на міст і ворожі колони, які йшли по ньому, а поруч — була рідна хата. В ній — мати, син. Мамай виконав бойове завдання і кинув з літака матері вимпел з листом. Сміливий льотчик загинув у боях.

Ми завжди пам’ятаємо героїв – наших земляків.

^ Микола Григорович Василенко (1911- 1944) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни стрілок 936-го стрілецького.

^ Григорій Михайлович Лютий (1924 —1986) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир відділення 904-го стрілецького полку.

^ Микола Васильович Мамай (1914 —1945) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни штурман 82-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку.

Іван Федосійович Медвідь (1918-1945) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир танкового батальйону 93-ї танкової бригади.

Іван Маркіянович Ус (1924 —1944) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни кулеметник 929-го стрілецького полку

Не були байдужими наші земляки і під час війни в Афганістані (основні факти).

Минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданний, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах:

„Ніхто не забутий, ніщо не забуто”.


ІІ. Історичні і культурні пам’ятки.

На світі є багато місць, вартих бути увічненими на полотні.
Джон Констебл (английский художник-романтик.)

Наше місто має не тільки багату історію, а одночасно і багату культурну та духовну спадщину. У місті є багато пам’ятників, музеїв та красивих архітектурних споруд.

Музеї: Гулака-Артемовського. Урочисте відкриття музею співака і композитора Семена Гулака-Артемовського відбулося 16 лютого 2010 року. Він автор першої української опери ”Запорожець за Дунаєм”. Почесними гостями свята стали нащадки славетного роду, які живуть у нашому місті.

Музей письменника Івана Ле. У 1950 році Іван Ле звів цей будинок. Будучи архітектором за освітою, особисто зробив креслення. У дворі посадив дубочки, жолуді яких привіз у часи війни з-під Будапешту. Жартував, що це не дача, а дім творчості. Адже навіть за відсутності господаря тут працював Павло Тичина, Олександр Фадєєв, Володимир Сосюра та інші письменники.

Музей воїнів-інтернаціоналістів. 5 листопада 1987 року у Городищі відкрили перший в Україні районний музей воїнів-інтернаціоналістів. Спочатку музей знаходився в приміщенні с/г технікуму, а зараз у нашій школі. Тут зберігаються особисті речі, листи, фотографії земляків, які служили у Афганістані. Адже 158 жителів району пройшли ту війну, 13 отримали поранення, 6 загинуло. За мужність і героїзм 3 були нагороджені орденом Червоної зірки, 25 медалями “За бойові заслуги” та “За відвагу”.


Пам’ятники: фотогалерея пам’ятників, монументів та обелісків міста.

^ Церкви міста.

Церква Св. Архистратига Михайла.

У 1844 році на кошти князя Михайла Воронцова була збудована церква готичної архітектури. Архітектором був італієць Торічеллі. У 1933 році церква була закрита, дзвіницю зруйнували. Приміщення церкви використовувалось як склад. А у 1941 році церква знову стала діючою. Але у 1961 році безбожна влада закрила церкву. Надовго замовкли дзвони храму. В 1989 році на прохання віруючих приміщення церкви, що використовувалось як спортзал було повернуто. І тепер вже ми бачимо її у всій своїй красі.

Стефанівська церква

Вона була побудована у 1998 році. 8 жовтня відбулось урочисте освячення церкви, яке очолив Єпископ Черкаський і Канівський Софроній та духовенство єпархії.

Стефанівська церква

Вона була побудована у 1998 році. 8 жовтня відбулось урочисте освячення церкви, яке очолив Єпископ Черкаський і Канівський Софроній та духовенство єпархії.

Преображенська церква побудована за одними даними 1846 року, а за іншими 1853 року. Куполи були позолочені і їх було п’ять. У 1933 році церкву закрили, і використовувалась вона як зерносховище. В кінці 1940-х років церкву розібрали і матеріали використали для побудови… колгоспних комор. Після того, як церква була зруйнована, прихожани купили хатину, яка стоїть і досі, і там продовжувались служби.

Висновок. Людина має право любити свою землю, свою батьківщину, свій рід. Отож будемо дбати про збереження духовної і культурної спадщини нашого міста, щоб передати все це майбутнім нащадкам. Пам’ятки культурної спадщини, до якої б вони категорії не відносилися - місцевого, національного чи всесвітнього значення – є загальнолюдським надбанням, яке створювалося багатьма поколіннями. Ставлення до пам’яток історії та культури, їх охорона та збереження – показник цивілізованості кожного суспільства.

ІІІ. Талановиті люди мого міста.

Мистецтво – пошук прекрасного в буденному. (французький художник Жан Огюст Домінік Енгр)

Тут народилися один із зачинателів української байки Петро Гулак-Артемовський та славетний співак, основоположник вітчизняного оперного мистецтва автор опери «Запорожець за Дунаєм» Семен Гулак- Артемовський. Звідси почався його шлях у світ, аби згодом прославити отчий дім, рідну Україну своїм невмирущим життєстверджуючим мистецтвом.

В місті відкрито пам’ятник митцю, діє музей, його іменем названо вулицю, школу мистецтв, районний Будинок культури. А ще наш край став родовим гніздом для відомих меценатів, діячів культури, науки, підприємців, вчених Симиренків. Імена Платона, Володимира Федоровича, Левка, Володимира Львовича – то імена справжніх патріотів України, які надзвичайно багато зробили для її слави, утвердження державності, духовного зростання. Саме коштом Платона Симиренка було видано “Кобзар” Т.Г.Шевченка.

Кілька років в Городищі проживав автор національного гімну Павло Чубинський. Із 1870 по 1873 він працював на цукроварні «Братів Яхненки і Симиренко».

У нашому краї зросли, живилися народною силою письменники, художники, співаки, композитори, які прославили не лише Городищину, а й усю Україну: Олександр Лан, Євген Кротевич, Володимир Панченко, Максим Гаптар, Фотій Красицький, Іван Сошенко та інші.

Практично на кожній вулиці живуть народні таланти. Вони зберігають традиції ремесел і промислів, радують земляків своїми уміннями і художніми смаками. Для Городища традиційними ремеслами є ковальство, гончарство, різьблення, лозоплетіння, ткацтво, вишивка. Роботи багатьох наших земляків знають за межами області. Випускники нашої школи майстри деревообробки … беруть участь у Всеукраїнських мистецьких фестивалях. А от роботи випускниці школи … повнили галерею дитячої бібліотеки міста. Виставки майстрів народної творчості щорічно влаштовуються під час мистецького фестивалю «Садок вишневий коло хати».

Ми гордимося тим, що і наші товариші можуть порадувати гостей школи своїми талантами. Багато учнів нашого класу проявляють себе в різних видах діяльності: захищають честь школи на олімпіадах (…), досягли певних результатів у спорті (…), займаються в школі мистецтв (…), всі учні нашого класу активні у житті школи, залюбки беруть участь у загальношкільних святах, були переможцями різних районних конкурсів. (фотогалерея)

Генії належать людству, та все ж кожен із них, насамперед, є син свого

народу, син землі, яка його народила, дала крила й снагу для високого польоту.

^ Вірш Городище

IV. Екологічні проблеми мого міста. Нехай земля квітує всюди

природу збережімо, люди!

Прикро, що поряд із чудовими краєвидами міста можна побачити і негаразди. Це купи сміття, забруднені водойми, зламані дерева, затоптані газони.

Для вирішення даної проблеми Указом Президента України встановлений День Довкілля – щорічна екологічна акція започаткована у 1998 році. Цього дня громадські організації проводять заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища, очищення водних джерел, озеленення, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань.

Генеральна Асамблея ООН проголосила 2011 рік Міжнародним роком лісів. Ліси - легені нашої планети. Так, навіть найменша причетність кожного з нас до посадженого дерева буде вагомою підтримкою для життя на Землі, перетворить нашу планету у зелений сад.

Кожній людині пора садити, а не убивати, будувати, оберігати, рятувати, а не говорити навкруги про рятування земних цінностей. Що ж ми можемо зробити зараз? Ми повинні змінити своє ставлення до природи. Ми повинні бути творцями, а не знищувачами, усвідомити, що тільки від нас залежить майбутнє нашої планети. (Фотогалерея участі у суботниках, акції «Черкащина – край квітів і добра»)

^ VІ. Підсумок уроку.

Ось і закінчилась наша мандрівка. Підвести підсумок роботи над проектами хотілося б словами Ж.Ж. Руссо (французький філософ-просвітник, письменник, композитор.): «Жити – це не значить дихати, це значить – діяти». І щоб життя наше стало мистецтвом, ми повинні мати мету, яку прагнутимемо досягти на своєму життєвому шляху. А яку мету в своєму житті ви поставите перед собою? Якими способами ви намагатиметесь досягти її залежить тільки від вас. Тож давайте поділимося один з одним, що для себе ви взяли сьогодні, які висновки зробили? Кожна група проаналізує роботу товаришів і одночасно підведе підсумки роботи.

^ Пісня «Рідний край»

На завершення кожен з вас напише побажання для свого міста на сердечках. Я впевнена, що виконавцями частини з цих побажань будете саме ви, а через кілька років ви самі зможете впровадити в дію всі ці бажання.




Використані джерела:


  1. http://navigator.rv.ua

  2. http://uk.wikipedia.org

  3. http://www.horodysche.org.ua

  4. Матеріали газети «Вісник Городищини»

  5. Рідний край, де ми живемо, Україною зовемо / О.В. Богомолов // Позакласний час. - 2004

  6. Рідне місто моє над Вільшанкою… Буклет./ Редактор Т.М. Горідько/ – Черкаси: «ІнтролігаТОР», 2012 р.

  7. Чос В. Городище: велика історія маленького міста






Схожі:

Анотація матеріалу iconЗасоби навчання для вивчення тем, розділів і вузлових питань матеріалу предмета
Вузлові питання навчального матеріалу теми (розділу) навчальної програми предмета
Анотація матеріалу iconКонспекти занять з формування вимови. Анотація

Анотація матеріалу iconРечевой праздник для детей с нарушениями слуха Анотація

Анотація матеріалу iconУроку. Відповідність програмі, календарно-тематичному плану
Мета відвідування (контроль навчального процесу; обмін досвідом; ознайомлення з методикою опитування, викладання нового матеріалу,...
Анотація матеріалу iconУрок узагальнення вивченого матеріалу
Розвивальна мета: розвивати комунікативну мотивацію, розвивати довготривалу та оперативну пам'ять, логічне мислення, здатність до...
Анотація матеріалу iconЗакон всесвітнього тяжіння
Кожен етап уроку: перевірка домашнього завдання, викладання нового матеріалу, закріплення супроводжується комп’ютерною підтримкою,...
Анотація матеріалу iconАнотація мультимедійної презентації
Мультимедійна презентація, створена за допомогою програми розробки презентацій Power Point з пакету програмного забезпечення Microsoft...
Анотація матеріалу iconАнотація мультимедійної презентації
Мультимедійна презентація, створена за допомогою програми розробки презентацій Power Point з пакету програмного забезпечення Microsoft...
Анотація матеріалу iconАнотація мультимедійної презентації
Мультимедійна презентація, створена за допомогою програми розробки презентацій Power Point з пакету програмного забезпечення Microsoft...
Анотація матеріалу iconУрок математики тема: Закріплення вивченого матеріалу з теми додавання І
Тема: Закріплення вивченого матеріалу з теми «додавання і віднімання двоцифрових чисел»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов