Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» icon

Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни»



НазваОпис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни»
Сторінка2/3
Дата конвертації06.06.2013
Розмір475.43 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>
1   2   3

^ В Інтернеті ми знайшли відомості,що Міжнародний Комітет Червоного Хреста провів опитування громадської думки в 16 країнах(12 з них нещодавно пережили збройний конфлікт)

Ставилось питання :

Яким має бути мінімальний вік учасника військових дій?

Більшість людей відповіли, що це має бути вік віл 18 до 21 року.

Мінімальний вік солдата визначений у міжнародному Гуманітарному праві 15 років .

Навіть формально сьогодні в ХХI ст. не існує міжнародного закону ,що карає тих , хто заганяє дітей до лав війська . А там вони здебільшого гинуть,або перетворюються на калік – фізичних і моральних.

  • У багатьох країнах наявність солдатів – правило , а не окремі факти.

Ми дослідили, що у нинішній час використання дітей в збройних конфліктах у світі не є поодиноким. Солдати у віці 18 р. служать у армії і навіть беруть участь у збройних конфліктах у Великобританії. Недержавні збройні формування,особливо в Чечні ,широко використовують дітей –

солдатів Росії. У Іраку 1991 р. створена організація “ Левенята Саддама“, до якої входять десятки тисяч дітей віком 10 – 15 р. Опозиційні сили

Узбекистану широко використовували і використовують неповнолітніх . Грузія: є свідчення, що діти брали участь у бойових діях під час військового конфлікту в Абхазії.

Попри заборони ,що містяться в міжнародному праві,діти все ще беруть участь у військових діях і залишаються безвинними жертвами збройних конфліктів.

Сьогодні у збройних конфліктах беруть участь близько 300 тис. дітей у 30 державах. Їх середній вік -12 років . Проте в Уганді був виявлений п’ятирічний солдат,а в Колумбії – 7-річний член терористичної організації.

  • Згідно зі звітом міжнародної “ Коаліції щодо заборони використання дітей – солдатів ” (від 14.02.2002 р.),на території колишнього СРСР зафіксовані випадки участі дітей – солдатів у конфліктах у Чечні,Дагестані,Нагірному Карабаху,Грузії,республіках Середньої Азії.

Крім того,існують свідчення того,що дітей колишнього СРСР залучали для війн в інших “ гарячих точках “ – у Курдистані й Афганістані.

Діти війни – це страшне словосполучення, що досі викликає жах.

Але чи можна цими словами описати весь біль і жах, який перенесли ці люди.

Все, що ми можемо зробити для них – це підтримка, любов і повага – те, чого так не вистачало цим людям в дитинстві.


Нехай наших дітей ми бачимо тільки в квітах…

а не в сльозах і крові…

Я радію з того, що моя Україна – мирна країна. Тут не проливають кров. І я сподіваюся, що ми збережемо добросусідські відносини назавжди.


Хай спасенною буде наша Земля від війни!


Ми вас не залишемо одних.

  • Діти війни заслужили гідну старість і турботу держави!

  • Ми виступаємо з ініціативою співпрацювати з владними структурами, громадськими організаціями, ЗМІ, допомагаючи дітям війни.



http://screen.ru/school/war/10.gif


^ Звіт істориків-літераторів

Діти війни… Скільки випало на їхню долю! Поневіряння, голод, холод. Втрата близьких і рідних. І все це вони змушені були витримати, перенести , всім переболіти, передчасно розлучившись із найкращою порою життя – дитинством.

Був мирний час, діти гралися, росли і не було у них турбот. Тато був поряд. І мама була поряд. В них було веселе дитинство. І вони не знали, що їх чекає. А чекала – війна! Сльози, горе, руїна, смерть та невинна кров. У війни не дитяче обличчя.

Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою?

На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю його покоління. Ми дослідили, що розповідь про дітей війни – його основна тема. Це твори: «Вогник у степу», «Климко».

Про дітей війни писав і Микола Вінграновський. У творі «Первінка» він описав життя 12-річного хлопчика в останній рік війни.

Тема війни завжди присутня у ліриці Ліни Костенко. Вона написала: «Коли почалася війна, мені було близько одинадцяти років. Ще дитиною я навчилась бачити чуже горе і страждання. Віна назавжди залишилася в пам’яті тих, хто її бачив.Мій перший вірш написаний в окопі».

Ми дослідили, що у регулярній Червоній армії під час віни діти не воювали, проте в багатьох підрозділах були так звані «сини полків». Це були в основному хлопчики, підібрані солдатами на дорогах віни.

Було багато піонерів-героїв, які за бойові заслуги нагороджені орденами і медалями.

Це :

- Валя Котик, Герой Радянського Союзу, юний партизан-розвідник, родом із містечка Шепетівка Хмельницької області.

- росіянин Льоня Голіков, Герой Радянського Союзу.

- Зіна Портнова, радянська підпільниця, закатована фашистами, їй посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

- Вілор Чекмак,малий хлопчисько, який вступив у нерівний бій з фашистами та нагороджений посмертно медалями «За бойові заслуги» та «За оборону Севастополя».

- білорус Марат Казей, 15-річний розвідник, Герой Радянського Союзу (посмертно).

У Великій Радянській енциклопедії наведені такі відомості: бойовими орденами і медалями в 1941-1945 рр. відзначені подвиги понад 35 тис. піонерів.

Згадувати події війни важко, але потрібно, щоб не повторилось те страшне лихо.

У Тернополі презентували книгу спогадів «дітей війни», яка називається «Прив’язані шнурочком до війни”. Ми пропонуємо зібрати спогади жителів Старосинявщини у аналогічну книгу.

Сучасна українська історіографія тільки починає вивчати тему дітей війни.

У нас зібрано багато архівних документів, які стосуються саме теми «Діти війни».

Ось , наприклад, перший документ ( зачитати)

«Заграючи на хвилюючих картинах місцевого життя, фашисти надіслали розпорядження сільському старості до 22 вересня 1941 року подати списки дітей – сиріт, напівсиріт, дітей, чиї батьки зазнали наруги від більшовицького режиму, і подбати про забезпечення їх одягом, взуттям і продуктами харчування. Обов'язково вручали подарунки на свята: Новий рік, Різдво, Великдень, свято Миколая і інші.

ДАХО,Ф.487,оп.1,од.зб.409,арк37.»

У війну в нашому селі працювала чотирирічна школа. Очолював директор Василь Федорович Шміляр.

Наступний документ свідчить:

«В 1942 році староста Старосинявської райуправи В.Степанишин своїм розпорядження №131 за власним підписом та підписом інспектора шкіл Сушко зобов'язав поліцаїв Адамполя Жеребцова Бартка , Перекори - Вербоватого Клима і Липок - Поліщука відкрити 25 вересня 1942року навчання в початкових школах і заборонити використовувати дітей на польових роботах, так як вони повинні навчатися”.

ДАХО ФР – 487 опис1 лист1.»

Слідуючий архівний доказ:

«Зберігся навчальний план ( розподіл годин) початкової школи з приміткою про обов'язкове вивчення біографій ,” А. Гітлера і географії “великої” німецької держави. Навчання в школі контролювалося німецькими порядниками. Якщо ж діти не відвідували школу, карали штрафами їх батьків (в розмірі від 30 до 50 крб.) та старосту (100 крб.) , або тюремне ув'язнення на 6 тижнів.”

ДАХО ФР 539 опис1 ст.58-59».

Ще один документ:

«Вже на початку 1943 року в Адампіль прийшов новий Буквар. А з вчителями в Староконстянтинові, де була окружна управа, проводилися семінари . Зберігся документ про розпорядження на кожному уроці використовувати статті місцевої німецької преси. Сільські старости були поінформовані про те, що якщо батьки бажають, щоб їхні діти продовжували навчання , то можуть їх відправляти в Стару Синяву, де навчання було платним від 200 до 500 крб. на рік. Навчальний рік поділявся на 2 семестри з обов’язковою практикою під час літніх канікул .”ДАХО ФР 539 лист23,24.»ю

Наступний документ:

«с.Адампіль Старосинявського району

8 липня 1944 року”

Склад комісії: голова колгоспу – Яковишин Н.І. бухгалтер колгоспу – Сопрук Т.Н. голова сільської ради – Коломієць К.Ю. вчителька Сосняк Л.Ф. Секретар КСМ організації Тукало Г.А.

В присутності жителів села Дорощука А.А. і Сопрука Н.Н. склали цей акт, що німці завдали збитків місцевій школі 35000(тридцять п'ять тисяч карбованців).

ДАХО ФР-863,опис1 лист1».

Багато про дітей війни пишуть і у нашій пресі. Ми перечитали багато номерів газети «Колос» та знайшли статті на дану тему.

Про пільги для «дітей війни» пише і київська газета «Хрещатик», «Львівська газета» перераховує пільги людям, що мають статус «дітей війни».

Переглянувши багато матеріалів, ми зрозуміли, що всі діти допомагали дорослим здобувати перемогу.

Але війна і досі їм сниться. Хоча ті страшні дні вже позаду.

Нам не треба війни!

Ми за мир!


^ Нам не треба війни, не треба –

Ми за спокій і мир на Землі,

Щоб не коршаки в чистому небі,

А космічні пливли кораблі,

Щоб щасливо зростали діти і не бачили жаху війни.


Нехай завжди сміються діти і в мирі живуть!

Дякуємо вам , дорогі наші, за щасливе дитинство.

Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо.


sol_c_0169


^ 9 клас - правознавство

11 клас – історія


0a12a7390cad4ab1d5a3118a9f1877fa.jpg


Мета уроку: дослідити життя дітей у Велику вітчизняну війну; з’ясувати на правовому рівні ставлення до людей, які мають статус «дітей війни» у нашій державі в нинішній час; дослідити, як в публікаціях, літературі, архівних документах висвітлено тему «Діти війни»;

розвивати вміння працювати в групі, аналізувати джерела, зіставляти факти, добувати необхідну інформацію з довідкової і навчальної літератури;

сприяти вихованню молоді у дусі добра й милосердя, співчуття й поваги до людської гідності.

^ Тип уроку: урок-захист проекту.

Форма роботи: робота в групах.

Обладнання: презентації PowerPoint з відеофрагментами, аудіозаписи пісень «Дети войны», «Детство – этоя и ты», відеокліп «Присвячується дітям війни», роздавальний матеріал, плакати із зображеннями дітей війни і нинішніх усміхнених дітей.

^ Хід уроку.

Епіграф уроку

«Щастя всього світу не коштує однієї сльози

на щоці невинної дитини».

Ф. М. Достоєвський

«Діти і війна – немає жахливішого зближення

протилежних речей у світі»

О. Твардовський

І. Організаційний момент.

Звучить аудіозапис пісні «Діти війни» Тамари Гвардцетелі.

ІІ. Основна частина.

Захист проектів.

Вступне слово вчителя.( Розповідь супроводжується показом слайдів).

Доброго дня! Ми раді сьогодні на уроці бачити гостей. Вітаю і учнів, які мають сьогодні звітувати про виконану роботу протягом виконання проекту.

Вашій увазі пропонується бінарний урок-захист проекту «Діти Великої вітчизняної війни».

Перш ніж розпочати захист я хотіла б коротко розказати про організацію нашого проекту.

В наш час досить модно і перспективно займатися проектною діяльністю.

Проект – це розвивальний метод навчання дітей , в даному випадку навчання історії.

Метод проектів є частиною інтерактивних методик. Мета виконаня будь-якого проекту – організація самостійної дослідницької роботи учнів, створення умов для їх самонавчання, розвитку ініціативи, окреслення інтересів та особистих прагнень.

Сама ідея проекту виникла після зустрічі учнів школи із односельчанами, які пережили страхіття Великої вітчизняної війни та перегляду

документального фільму «Діти війни. Останні свідки.».Мені по-особливому захотілось самій і вдалося запалити іскру дерзання у дітей, щоб скласти власний проект, з метою дослідити життя дітей у Велику вітчизняну війну, з’ясувати на правовому рівні ставлення до «дітей війни» у нашій державі в нинішній час, опрацювати публікації в пресі та дослідити в літературі , як висвітлено дану тему. Також хочеться згадати наших односельчан, які вижили у цій страшній війні та подякувати їм за наше мирне життя.Дітей найбільше цікавили питання: як жили діти у війну? Чи навчалися? Як переносили труднощі? Що відчували, коли чули гарматний грім і вибухи бомб?

Ми сформували групи: краєзнавці, правознавці та історики-літератори.

( Склад груп ви бачите на слайдах)

Кількість членів групи не повинна перевищувати 7 чоловік. В групі має бути:

  • Лідер, який дбає про порядок у групі та створює атмосферу активної співпраці;

  • Секретар, який веде всі записи;

  • Представник, що налагоджує обмін інформацією між групою та вчителями, котрі координують проект;

  • Виконавці – це кілька учнів, які вишукують інформацію, впорядковують, систематизовують її, проводять дослідження.

Через малу кількість учнів у групах у нас виконавцями були всі учні.

Очікувані результати на кінець проекту:

  1. Зібрати матеріали для книги “Діти війни Старосинявщини”.

  2. Зібрати матеріал для написання наукової роботи та взяти участь в конкурсі МАН.

  3. Виступити з ініціативою співпрацювати з владними структурами, громадськими організаціями , ЗМІ, допомагаючи дітям війни.

  4. Написати статтю в газету “Колос” по даній темі.

  5. Зібрати папку «Нормативно-правова база з питання «Діти війни»».

( Міжнародні документи та Закони України з даного питання).

  1. Написати листа ветеранам, дітям війни з подякою.


Гостей ми попросимо бути експертним журі, яке має оцінити захист проекту групами. У вас є бланк оцінювання діяльності з реалізації проекту, саме там ви маєте ставити бали кожній групі. По закінченні захисту ми почуємо від вас оцінку діяльності учнів. Тож починаємо працювати.


^ Бланк оцінювання діяльності з реалізації проекту


^ Аспекти оцінювання

Шкала оцінювання

Експертна оцінка

І.Захист проекту




Група краєзнавців

Група правознавців

Група істориків-літераторів

1.Якість доповіді (композиція, логіка, послідовність, аргументованість, чіткість, оригінальність)

12










2.Пед. техніка (культура мовлення, почуття часу, утримання уваги аудиторії, артистизм)

12










3.Ерудованість (обсяг та глибина знань з теми, відповіді на запитання, загальна культура)

12










4.Методика використання наочних та технічних засобів.

12










5. Уміння оцінити власну діяльність та її результати.

12










ІІ.Оцінка результатів проекту













1.Реальність та можливість застосування.

12










2.Універсальність (можливість його реалізації в різних умовах)

12










3.Завершеність, готовність для подальшого застосування

12










4. Обсяг, повнота розробки.

12










5. Якість оформлення результатів.

12










Разом

120










  1. ^ Критерії оцінювання виконання:

1-3 бали – низький рівень

4-6 балів – середній рівень

7-9 балів – достатній рівень

10-12 балів – високий рівень

  1. ^ Рейтинг проекту:

80-120 балів – високий рейтинг

Проект можна рекомендувати до подальшого застосування, подання на конкурс, поширення через пресу тощо.

^ 40-79 балів – середній рейтинг

Передбачає за потреби доробку, рекомендації.

1-39 балів – низький рейтинг

Передбачає відмову від проекту як неперспективного.

^ Розповідь вчителя.

Час стрімко йде вперед. Стала історією Велика вітчизняна війна. У 2013 році ми будемо відзначати 68- річницю з дня її закінчення. За ці роки виросло кілька поколінь дорослих людей, що не чули гарматного грому і вибухів бомб.

Але війна не стерлася з людської пам’яті і забути тідні не можливо. Тому сьогоднішня історія – це доля кожного, хто виніс на собі 4 роки смертельних боїв, 4 роки чекання і надії, хто виявив разючу відвагу і мужність.

Тоді нестерпно важко було усім – і старим,і малим, і солдатам, і їх близьким. Але особливо страждали діти. Страждали від голоду, холоду, від неможливості повернутися в дитинство, від кромішнього пекла бомбардувань і страшної тиші сирітства…

1-учень.

Неможливо спокійно дивитися кадри військової хроніки, тому що хлопчики і дівчатка на своїх незміцнілих плечах винесли всі тяготи війни, вистояли, віддали свої життя заради перемоги, і вони так схожі на нас, їм було стільки років, як і нам, вони були нашими ровесниками.

2-учень

Як жили тоді діти війни? Чи навчались вони? Як переносили труднощі? Саме ці питання ми вирішили дослідити у своєму проекті. Джерелом для дослідження ми обрали найдостовірніші матеріали. Що збереглися в пам’яті «дітей війни» - їх розповіді, спогади, історії, а також архівні джерела та різноманітну літературу.

Вчитель.

Щоб перенестися в ту епоху, проникнути в свідомість тих часів, я пропоную вам переглянути короткий фільм «Діти війни. Останні свідки».

Переглядаючи фільм ви маєте подумати над запитаннями:

  • Які випробування випали на долю дітей у ту страшну війну?

  • Чи спокійно вони переповідають спогади?

  • Чому час не вилікував їхні рани?

( відповіді учнів)

Дійсно, у наш мирний час сучасні діти можуть дізнатися про війну лише з книг і фільмів. Що таке родина, напевно, краще за все розумієш тоді, коли втрачаєш її. І , зокрема, на війні.

Вчитель.

То ж наша розповідь ця про дитинство без дитинства,

Про поневіряння у війну,

Щоби наша молодь прочитала

Ще історії сторіночку одну!

Велика Вітчизняна війна тривала 1418 днів — майже чотири роки. Це був час поневірянь, горя, важкої праці. Якось уже забулося, що практично немає родини, яку б не обпалила ця війна.

Діти, обпалені війною… Вони зустріли її в різному віці: хтось зовсім маленьким, хтось підлітком або на порозі юності. Війна застала їх у столичних містах і маленьких селах, удома й у гостях у бабусі, в піонерському таборі, на передньому краї й у глибокому тилу.

Війна зробила їх дорослими. Страшним вогняним смерчем прокотилася по їхніх долях. Сотні знищених дитячих життів, сотні зруйнованих доль.

Захист групами своїх напрацювань.

Група «Історики-літератори»

Учень історик-літератор.

Минають роки, змінюються покоління, народжуються діти, а старші відходять у небуття. Але ті страшні дні описані в літературі, є свідчення в архівних документах, життя дітей війни висвітлюють на своїх сторінках різні видання.

Ми зібрали багато матеріалів з літератури, преси, архіву, працюючи над проектом «Діти Великої вітчизняної війни».

^ Виступ-захист презентації.( Супроводжується показом слайдів).

Діти війни… Скільки випало на їхню долю! Поневіряння, голод, холод. Втрата близьких і рідних. І все це вони змушені були витримати, перенести , всім переболіти, передчасно розлучившись із найкращою порою життя – дитинством.

Був мирний час, діти гралися, росли і не було у них турбот. Тато був поряд. І мама була поряд. В них було веселе дитинство. І вони не знали, що їх чекає. А чекала – війна! Сльози, горе, руїна, смерть та невинна кров. У війни не дитяче обличчя.

Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою?

На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю його покоління. Ми дослідили, що розповідь про дітей війни – його основна тема. Це твори: «Вогник у степу», «Климко».

Про дітей війни писав і Микола Вінграновський. У творі «Первінка» він описав життя 12-річного хлопчика в останній рік війни.

Тема війни завжди присутня у ліриці Ліни Костенко. Вона написала: «Коли почалася війна, мені було близько одинадцяти років. Ще дитиною я навчилась бачити чуже горе і страждання. Війна назавжди залишилася в пам’яті тих, хто її бачив.Мій перший вірш написаний в окопі».

Ми дослідили, що у регулярній Червоній армії під час війни діти не воювали, проте в багатьох підрозділах були так звані «сини полків». Це були в основному хлопчики, підібрані солдатами на дорогах війни.

Було багато піонерів-героїв, які за бойові заслуги нагороджені орденами і медалями.

Це :

- Валя Котик, Герой Радянського Союзу, юний партизан-розвідник, родом із містечка Шепетівка Хмельницької області.

- росіянин Льоня Голіков, Герой Радянського Союзу.

- Зіна Портнова, радянська підпільниця, закатована фашистами, їй посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

- Вілор Чекмак,малий хлопчисько, який вступив у нерівний бій з фашистами та нагороджений посмертно медалями «За бойові заслуги» та «За оборону Севастополя».

- білорус Марат Казей, 15-річний розвідник, Герой Радянського Союзу (посмертно).

У Великій Радянській енциклопедії наведені такі відомості: бойовими орденами і медалями в 1941-1945 рр. відзначені подвиги понад 35 тис. піонерів.

Згадувати події війни важко, але потрібно, щоб не повторилось те страшне лихо.

У Тернополі презентували книгу спогадів «дітей війни», яка називається «Прив’язані шнурочком до війни”. Ми пропонуємо зібрати спогади жителів Старосинявщини в аналогічну книгу.

Сучасна українська історіографія тільки починає вивчати тему дітей війни.

У нас зібрано багато архівних документів, які стосуються саме теми «Діти війни».

Ось , наприклад, перший документ ( зачитати)

«Заграючи на хвилюючих картинах місцевого життя, фашисти надіслали розпорядження сільському старості до 22 вересня 1941 року подати списки дітей – сиріт, напівсиріт, дітей, чиї батьки зазнали наруги від більшовицького режиму, і подбати про забезпечення їх одягом, взуттям і продуктами харчування. Обов'язково вручали подарунки на свята: Новий рік, Різдво, Великдень, свято Миколая і інші.

ДАХО,Ф.487,оп.1,од.зб.409,арк37.»

У війну в нашому селі працювала чотирирічна школа. Очолював директор Василь Федорович Шміляр.

Наступний документ свідчить:

«В 1942 році староста Старосинявської райуправи В.Степанишин своїм розпорядження №131 за власним підписом та підписом інспектора шкіл Сушко зобов'язав поліцаїв Адамполя Жеребцова Бартка , Перекори - Вербоватого Клима і Липок - Поліщука відкрити 25 вересня 1942року навчання в початкових школах і заборонити використовувати дітей на польових роботах, так як вони повинні навчатися”.

ДАХО ФР – 487 опис1 лист1.»

Слідуючий архівний доказ:

«Зберігся навчальний план ( розподіл годин) початкової школи з приміткою про обов'язкове вивчення біографій , « А. Гітлера і географії “великої” німецької держави. Навчання в школі контролювалося німецькими порядниками. Якщо ж діти не відвідували школу, карали штрафами їх батьків (в розмірі від 30 до 50 крб.) та старосту (100 крб.) , або тюремне ув'язнення на 6 тижнів.»

ДАХО ФР 539 опис1 ст.58-59».

Ще один документ:

«Вже на початку 1943 року в Адампіль прийшов новий Буквар. А з вчителями в Староконстянтинові, де була окружна управа, проводилися семінари . Зберігся документ про розпорядження на кожному уроці використовувати статті місцевої німецької преси. Сільські старости були поінформовані про те, що якщо батьки бажають, щоб їхні діти продовжували навчання , то можуть їх відправляти в Стару Синяву, де навчання було платним від 200 до 500 крб. на рік. Навчальний рік поділявся на 2 семестри з обов’язковою практикою під час літніх канікул .”ДАХО ФР 539 лист23,24.»ю

Наступний документ:

«с.Адампіль Старосинявського району

8 липня 1944 року”

Склад комісії: голова колгоспу – Яковишин Н.І. бухгалтер колгоспу – Сопрук Т.Н. голова сільської ради – Коломієць К.Ю. вчителька Сосняк Л.Ф. Секретар КСМ організації Тукало Г.А.

В присутності жителів села Дорощука А.А. і Сопрука Н.Н. склали цей акт, що німці завдали збитків місцевій школі 35000(тридцять п'ять тисяч карбованців).

ДАХО ФР-863,опис1 лист1».

Багато про дітей війни пишуть і у нашій пресі. Ми перечитали багато номерів газети «Колос» та знайшли статті на дану тему.

Про пільги для «дітей війни» пише і київська газета «Хрещатик», «Львівська газета» перераховує пільги людям, що мають статус «дітей війни».

Переглянувши багато матеріалів, ми зрозуміли, що всі діти допомагали дорослим здобувати перемогу.

Але війна і досі їм сниться. Хоча ті страшні дні вже позаду.

Нам не треба війни!

Ми за мир!


^ Нам не треба війни, не треба –

Ми за спокій і мир на Землі,

Щоб не коршаки в чистому небі,

А космічні пливли кораблі,

Щоб щасливо зростали діти і не бачили жаху війни.


Нехай завжди сміються діти і в мирі живуть!

Дякуємо вам , дорогі наші ветерани, за щасливе дитинство.

Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо.


Група «Краєзнавці»

Учень-краєзнавець.

Як жили тоді діти війни? Чи навчались вони? Як переносили труднощі? Саме ці питання ми вирішили дослідити у своєму проекті. Джерелом для дослідження ми обрали найдостовірніші матеріали. Що збереглися не тільки в архівах, літературі, але й у пам’яті «дітей війни» - це їхні спогади, розповіді, історії.

^ Виступ-захист презентації.( Супроводжується показом слайдів).

Про події минулих років ми знаємо із книг і фільмів.

На жаль, залишається все менше і менше серед нас тих, хто приніс Перемогу нашій державі в 1945 році.

Але, задумавшись, я в одну мить зрозуміла, що поряд зі мною живуть люди, що бачили війну своїми очима. Вони її пережили. Не дивлячись на те, що були дуже малі, щоб держати зброю, вони теж причетні до Перемоги. Саме вони, діти війни, ставши дорослими, відстоювали мир, відбудовували зруйновані міста і села. Їх імена не знайдемо у підручниках, мало з них нагороджено орденами і медалями. Але вони віддали своє дитинство за те. Що маємо ми зараз. За те, що в нас є майбутнє.

«У кожного з нас своя воєнна доля, але подвиг спільний – це подвиг всього нашого покоління. Ми – діти війни, дитинство котрих закінчилось 22 червня 1941 року», - говорять зараз наші ветерани Великої вітчизняної війни.

Якось так склалося, що згадуючи жахи війни, ми говоримо про вбитих солдатів, військовополонених, про знищення мирних громадян. Але можна ж і виділити ще одну категорію безвинно постраждалих у війні – це діти.

Сьогодні ми спробуємо із скалочок пам’яті побачити іншу війну, війну, яку бачила маленька людина, дитина війни.

Діти воювали , як дорослі , на фронтах, в партизанських загонах, в тилу. Їх забирали на роботи в Німеччину та концтабори. Вони мали нагороди, носили військовий одяг.

Нас знову пам’ять повертає у війну.

На фронтах війни загинули 1837 чоловік із нашої Старосинявщини. В тому числі із нашого села 121 чоловік.

Серед них були діти, які попали на фронт. Вони ставали справжніми патріотами. Хлопчики і дівчатка йшли на фронт у військові частини, ставали синами і доньками полків. Вони були розвідниками і зв’язківцями, сестрами милосердя і підривниками.

Я хочу згадати Сосняка Сергія Федоровича, який 17-річним юнаком попав на фронт. З боями дійшов до Берліна і має грамоту учасника взяття Берліна.

Потрапили наші земляки і в концтабори смерті.

Серед них:

  • Іванцов Олексій Стратонович, якому було 16 років;

  • Фасолько Дмитро Каленикович, якому виповнилось лише 16 років.

Про бідування Фасолька Д. К. згадує його дружина Марія Іванівна( зачитати).

Зверніть увагу на архівний документ:

Газета «Український голос» від 16 ересня 1942 року писала:

«Велика Німеччина вирішила допомогти українському населенню. У Німеччині є праця і хліб для багатьох. Житло там не руйноване і в доброму стані. Створені умови для санітарії і гігієни, а ще для виховання молодого покоління».

Так, фашисти вирішили вивозити до Німеччини нашу молодь, серед них було багато дітей.

Документи свідчать, що 8 осіб були насильно вивезені до Німеччини і там, на чужій землі знайшли вічний спокій.

Серед них діти:

Іванцова Олена Іванівна (16 років)

Ярославська Олена Михайлівна (16 років)

Радзіховстка Марія Домініківна (17 років)

Ми зібрали спогади наших односельців. Багато їх було вивезено до Німеччини.

Серед них був 17-річний юнак Осипчук Іван Антонович. Ось що він розповідає: (зачитати)

Ще хотіла б зачитати спогади Шевчука Степана Тихоновича, на той час йому виповнилось 17 років( зачитати).

Велике враження на дітей справила окупація.

Ми опитали багато наших односельців і зрозуміли, що діти в тилу замінили дорослих, які пішли на фронт.

Ось, що згадує Вітомський Цезар Феліксович, 1924 р.н. ( зачитати)

Також нам розказала про поневіряння у роки війни Кухта Роза Трохимівна, 1930 р.н. (зачитати)

Ми маємо спогади Левчук Параски Власівни, мами нашої вчительки, яка 12-річною дитиною бачила весь жах розправи німців над жителями Сьомаків.

Ми зрозуміли, що діти війни – це останні свідки тих подій.

Нехай чистим буде небо над землею,

Нехай життю і миру радіють люди!

А Вас, хто поряд був з війною,

Ми пам’ятаєм, бережем і любим!

Вічна пам’ять всім, хто загинув!

Ми будемо пам’ятати.

Не допустимо війни!

Такою побачили Велику Вітчизняну війну діти. Як не дивно, вони не озлобилися, не стали жорстокими. Багато з них стали віруючими. Це сильне покоління, тому що це вони, діти війни, брали участь у відновленні зруйнованої економіки
і сільського господарства, освоювали нові землі й навчали вже своїх дітей відповідальності та любові до Батьківщини. Пом’янемо померлих дітей війни 9 Травня, а живих мені хотілося б від щирого серця привітати зі святом Перемоги, яке незабаром прийде, і звернутися до них словами Іісуса Христа: “Мир Вам!”.

Ми виступаємо з пропозицією підготувати зустріч учнів всієї школи з жителями наших сіл, що пережили війну.

А також написати листи ветеранам , дітям війни із подякою за мирне життя.

^ Підготовлений лист ветерану війни Ярославському Юхиму Івановичу я хочу зачитати.

Шановний Юхиме Івановичу!

 

Пишуть Вам листа учні 11 класу Адампільської ЗОШ І-ІІІ ст. . Нам уже по 16 років, але ніяких визначних вчинків ми ще не зробили. А Ви, будучи ненабагато старші за нас, вже захищали нашу Батьківщину від фашистських загарбників, котрі хотіли наших людей перетворити на своїх рабів, щоб українські люди працювали на німців.

 Коли ми уявляємо ті страшні картини війни, через які Вам довелося пройти, то стає моторошно. Ми знаємо, що Ви були і пораненим при форсуванні Дніпра, і контужені в битві на Сандомирському напрямку. То виникає питання, як могли Ви в свої 20 років витримати всі тяготи війни?

Ми також знаємо, що свій бойовий шлях Ви закінчили в Празі. Ми пишаємося тим, що маємо нагоду спілкуватися з Вами, слухати Ваші розповіді про жорстокі часи Великої Вітчизняної війни.

 І Ваш подвиг, шановний Юхиме Івановичу, держава гідно відзначила медалями: „ За бойові заслуги ”, „ За визволення Праги ”, „ За перемогу над Німеччиною ”; Орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни ІІ ступеня.

 Поряд з Вами воювали сотні і навіть тисячі молодих солдатів, яких можна було назвати дітьми, в яких все життя було ще попереду, а війна забрала у них все. Вони віддавали своє життя заради порятунку народу, за свою рідну землю, за мир.

 Якби не Ваші мужні, хоробрі вчинки, не жили б ми зараз в цій мирній країні, не милувалися б квітучими долинами, неосяжними полями, струмками, річечками, морями, блакитним небом. Дуже вдячні Вам за те, що можемо радісно просинатися вранці і бачити мамину посмішку, чути мамині ласкаві слова, спілкуватися кожного дня зі своїми рідними, друзями. А весною – слухати щебет пташок, милуватися народженням і пробудженням всього нового.

 ^ Коли ми зустрічаємось з Вами, завжди відчуваємо повагу і гордість за Ваші подвиги.

 Шановний Юхиме Івановичу! Дуже вдячні Вам за наше щасливе дитинство. Нехай Вам доля дає міцного здоров’я та порозуміння з близькими Вам людьми!

 ^ З повагою: учні 11 класу Адампільської ЗОШ І-ІІІ ст.

 Група «Правознавці»

Учень-правознавець.

Діти війни – це страшне словосполучення, що досі викликає жах.

При дослідженні даної теми ми намагались не тільки ознайомитись з матеріалом, а й проникнутись долею тих дітей, хто витримав , пережив війну. Ми спробували вивчити правовий аспект, підтримку держави тих, хто зміг пронести тягар війни через усе своє життя.

Виступ-захист презентації.( Супроводжується показом слайдів).

Діти війни.Велику Перемогу вони теж зустрічають з болем в серці і сльозами на очах. Як і ветеранам, їм не з чуток відомі голод, холод і всі жахи фашистської окупації. Більшість із них також здобували перемогу, цілодобово працюючи в колгоспах, на заводах і фабриках, а потім - відбудовуючи післявоєнні руїни. На жаль, держава досі не оцінила їхні заслуги. Діти війни не бачили щасливого дитинства , але вони заслужили гідну старість і мають відчути турботу держави.

В Конституції України закладено : « В Україні пропаганда війни забороняється»( СТ. 28, 29, 30).

Кого ж можна вважати «дитиною війни»?

Працюючи над Законодавством України, ми встановили, що є Закон України, який визначає поняття “діти війни” – це особа, яка є громадянином України і якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Сьогодні в Україні живе більше п'яти мільйонів дітей війни, які народилися з 1927 по 1945 роки. Лише небагатьох з них держава згадувала хіба що як дітей-героїв війни, мільйони ж людей, чиє дитинство обпалила війна, забуті і, доживши до поважного віку, ставали звичайними пенсіонерами без пільг і надбавок до пенсій. Чи справедливо це?

Депутати Верховної Ради України розробили законопроект «Про соціальний захист дітей війни», який був успішно прийнятий Верховною Радою в 2004 році і набув чинності з січня 2006 року. У законі автори передбачили для дітей війни безкоштовний проїзд у міському і приміському транспорті, 25-процентну пільгову знижку при оплаті комунальних рахунків за газ і електроенергію, першочергове відведення земельних ділянок тощо. Крім того, дітям війни до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, яка видається замість пенсії, належало доплачувати 30-процентну надбавку від мінімальної пенсії за віком.

В нашій державі прийнятий Закон України « Про соціальний захист дітей війни» від 20 грудня 2005 року.
Зміни внесені :
2006 року, 2007 року, 2008 року, 2010 року.
Цей закон установляє правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

У серпні 2007 року члени Кабінету Міністрів , досягли домовленості про виділення з бюджету 3,5 млрд. грн. для забезпечення виплат дітям війни в першому півріччі 2008 року, а з другого півріччя - в повному обсязі.


Закон “Про соціальний захист дітей війни” визначає:

  • Ст. 5. Пільги дітям війни.

  • Ст. 6. Державна соціальна підтримка дітей війни.

  • Ст. 8. Громадські організації та інші об’єднання дітей війни.

Для прийому документів, згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” необхідні наступні документи:

  • 1.Пенсійне посвідчення або правка з управління соціального (ксерокопія);

  • 2.Довідка з Жеку про склад сім’ї (ксерокопія);

  • 3.Індифікаційний номер (ксерокопія);

  • 4.Книжка про надання комунальних послуг.

Ми з’ясували, у нашій державі навіть є організація, що дбає про захист дітей війни. Покоління обпалене війною об’єдналось в єдину громадську організацію «Захист дітей війни».

За їх ініціативою сьогодні державі пред’явлено сотні тисяч судових позовів з вимогою виконання закону в повній мірі , головне забезпечити добавки до пенсії 30% від мінімальної пенсії , що становить 49,8 гривні щомісячно .

^ Також ми дослідили міжнародно-правовий захист дітей.

Вперше міжнародну стурбованість положенням дітей було висловлено у 1923 році, коли Рада новоствореної неурядової організації «Міжнародний союз порятунку дітей» прийняла декларацію з п’яти пунктів про права дитини, відому як Женевська декларація, яку було схвалено наступного року п’ятою Асамблеєю Ліги Націй.

1948рік - Генеральна Асамблея ООН ухвалила дещо розширену версію тексту Женевської декларації.

  • Додатковий протокол 1977 р.

до Женевських конвенцій 1946 р.

Ст.77.1

Сторони, що перебувають у конфлікті вживають практично всіх можливих заходів для того,щоб діти,які не досягли 15-річного віку,не брали безпосередньої участі у воєнних діях,зокрема сторони утримуються від вербування їх до своїх збройних сил.

Ми знайшли ^ Міжнародно- правові документи, спрямовані на забезпечення захисту прав дітей і молоді:

1985р.- Правила для здійснення правосуддя щодо дітей та молоді;

1985р.- Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі.

1990р.- Всесвітня декларація про забезпечення виживання захисту та розвитку дітей.

^ Центральне місце посідає Конвенція ООН про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989року

і ратифікована Верховною Радою УРСР 27 лютого 1991 року.

^ У ній йдеться:

Ст.1 “Дитиною є кожна людська істота, яка не досягла 18-річного віку.”

Ст.3 “В усіх діях по відношенню до дітей … , першочергова увага приділяється найліпшому забезпеченню інтересів дитини.”

Ст.6 “Кожна дитина має невід’ємне право на життя. “

Ст. 34,35. Документи розцінюють комерційну експлуатацію дітей і підлітків як злочин.

^ 1959рік Генеральна Асамблея ООН прийняла нову Декларацію прав дитини, яка містить десять основних принципів добробуту і захисту дитини.

Зачитаю перших п’ять:

1.Дитині повинно належати право на здорове зростання і розвиток.

2.Дитина має право на належне харчування.

3.Дитина має право на житло.

4.Дитина має право на розваги.

5.Дитина має право на медичне обслуговування.

Конвенція ООН про права дитини говорить:

Ст.38.2.

Держави – учасниці вживають всіх можливих заходів для забезпечення того,аби особи,що не досягли 15-річного віку ,не брали безпосередньої участі у воєнних діях.

Факультативний протокол

до Конвенції про права дитини

від 25 травня 2000 р.

Ст.2.

Держави – учасники забезпечують аби особи,що не досягли 18-річного віку,не підлягали обов’язковому призову до збройних сил.

Ст.3.1.

Держави – учасники підвищують мінімальний вік добровільного призову осіб в їх національні збройні сили порівняно з віком , вказаним у пункті 3 статті 38 Конвенції про права дитини,враховуючи принципи ,що містяться в цій статті,і визнаючи,що, відповідно до Конвенції,особи,які не досягли 18 років ,мають право на особливий захист.

^ В Інтернеті ми знайшли відомості,що Міжнародний Комітет Червоного Хреста провів опитування громадської думки в 16 країнах(12 з них нещодавно пережили збройний конфлікт)

Ставилось питання :

Яким має бути мінімальний вік учасника військових дій?

Більшість людей відповіли, що це має бути вік віл 18 до 21 року.

Мінімальний вік солдата визначений у міжнародному Гуманітарному праві 15 років .

Навіть формально сьогодні в ХХI ст. не існує міжнародного закону ,що карає тих , хто заганяє дітей до лав війська . А там вони здебільшого гинуть,або перетворюються на калік – фізичних і моральних.

  • У багатьох країнах наявність солдатів – правило , а не окремі факти.

Ми дослідили, що у нинішній час використання дітей в збройних конфліктах у світі не є поодиноким. Солдати у віці 18 р. служать у армії і навіть беруть участь у збройних конфліктах у Великобританії. Недержавні збройні формування,особливо в Чечні ,широко використовують дітей –

солдатів Росії. У Іраку 1991 р. створена організація “ Левенята Саддама“, до якої входять десятки тисяч дітей віком 10 – 15 р. Опозиційні сили

Узбекистану широко використовували і використовують неповнолітніх . Грузія: є свідчення, що діти брали участь у бойових діях під час військового конфлікту в Абхазії.

Попри заборони ,що містяться в міжнародному праві,діти все ще беруть участь у військових діях і залишаються безвинними жертвами збройних конфліктів.

Сьогодні у збройних конфліктах беруть участь близько 300 тис. дітей у 30 державах. Їх середній вік -12 років . Проте в Уганді був виявлений п’ятирічний солдат,а в Колумбії – 7-річний член терористичної організації.

  • Згідно зі звітом міжнародної “ Коаліції щодо заборони використання дітей – солдатів ” (від 14.02.2002 р.),на території колишнього СРСР зафіксовані випадки участі дітей – солдатів у конфліктах у Чечні,Дагестані,Нагірному Карабаху,Грузії,республіках Середньої Азії.

Крім того,існують свідчення того,що дітей колишнього СРСР залучали для війн в інших “ гарячих точках “ – у Курдистані й Афганістані.

Діти війни – це страшне словосполучення, що досі викликає жах.

Але чи можна цими словами описати весь біль і жах, який перенесли ці люди.

Все, що ми можемо зробити для них – це підтримка, любов і повага – те, чого так не вистачало цим людям в дитинстві.


Нехай наших дітей ми бачимо тільки в квітах…

а не в сльозах і крові…

Я радію з того, що моя Україна – мирна країна. Тут не проливають кров. І я сподіваюся, що ми збережемо добросусідські відносини назавжди.


Хай спасенною буде наша Земля від війни!


Ми вас не залишемо одних.

  • Діти війни заслужили гідну старість і турботу держави!

  • Ми виступаємо з ініціативою співпрацювати з владними структурами, громадськими організаціями, ЗМІ, допомагаючи дітям війни.



Учень .

Ми пропонуємо вам ще переглянути відеокліп «Дітям війни присячується», який підготували всі групи разом.

( Перегляд відеокліпу) .

Учень-краєзнавець.

Як бачимо з відеокліпу, з розповідей «дітей війни», з літератури, з архівних документів, публікацій у пресі, життя в роки війни було справді дуже важким. Не всі змогли витримати його , але ті , хто пережив війну вже ніколи не розв’яжуть нової, адже знають , як важко жити у воєнний період. Своїм дослідженням ми хочемо переконати молоде покоління у тому , що війна нікому не принесе щастя і добра.

Учень-правознавець.

Я пропоную допомагати людям, які мають статус «діти війни», співпрацюючи з владними структурами, громадськими організаціями , ЗМІ.

Учень-історик-літератор.

Пройшли десятиріччя, пройдуть століття, світ потрясуть нові події та звершення, але ніколи не згасне в пам’яті народній великий подвиг наших дідів і прадідів , які відстояли свободу та незалежність рідної Батьківщини.

Низький уклін нашим ровесникам тієї непростої доби за величезну мужність і героїзм, за трудові звершення у воєнні роки, за те, що вистояли у найжорстокішому двобої, здивувавши світ своєю незламністю.

Я хочу прочитати вірш, який написала Таня Чуйко , учениця Райгородської школи.

1   2   3



Схожі:

Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconНазва проекту: Золота пропорція – формула краси і гармонії Тип проекту
Мета проекту: Ознайомити учнів з відношенням «золотий переріз», показати його практичне використання в житті людини
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconНазва проекту: Зимові фантазії Тип проекту
Тип проекту: інформаційно-пошуковий, творчий, міжпредметний, колективний, середньотривалий
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconНазва проекту: Ці чудові овочі Тип проекту
Тип проекту: інформаційно-ознайомлювальний, міжпредметний, колективний, середньотривалий
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconПлан навчального проекту Автор навчального проекту
Українківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, вчитель української мови та літератури
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconПлан проекту Автор навчального проекту: Мішукова Ніна Андріївна
Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 Охтирської міської ради Сумської області
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconНазва проекту: «Союз гіпотенузи та катетів. Теорема Піфагора» Керівник проекту: Соломчак Оксана Петрівна Місце роботи
Чому теорема про сторони трикутника носить ім’я Піфагора й чи відповідає це дійсності?
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconПлан навчального проекту
Якщо ваш навчальний проект виберуть для збереження у базі даних програми „Intel® Навчання для майбутнього”, чи бажаєте ви, щоб було...
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconПлан навчального проекту
Якщо ваш навчальний проект виберуть для збереження у базі даних програми „Intel® Навчання для майбутнього”, чи бажаєте ви, щоб було...
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconПлан навчального проекту
Якщо ваш навчальний проект виберуть для збереження у базі даних програми „Intel® Навчання для майбутнього”, чи бажаєте ви, щоб було...
Опис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни» iconПлан навчального проекту
Якщо ваш навчальний проект виберуть для збереження у базі даних програми „Intel® Навчання для майбутнього”, чи бажаєте ви, щоб було...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов