Хто вони діти війни? icon

Хто вони діти війни?



НазваХто вони діти війни?
Дата конвертації14.06.2013
Розмір71.47 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>

У Велику Вітчизняну війну 1941- 1945 р.р. загинуло понад 30 мільйонів осіб, майже 10 мільйонів із них були мешканцями України, 3,5 мільйони наших військовополонених загинули у німецьких таборах, померли від голоду, холоду, знущань та катувань, хвороб, важкої підневільної праці. А ті, що вижили і досі страждають від принижень, яких зазнали в молоді роки. Такими були і діти війни.



  • Хто вони - діти війни?

  • Дитина війни – це особа, яка є громадянином України, якій на час закінчення (26 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

  • (з 1 вересня 1927 року – по 2 вересня 1945 року)



Доля Октябрини

Парталога Октябрина Василівна до війни жила в Росії.

Мама працювала в місцевому госпіталі, а батько – військовий. Та ось настало літо 1941р. 22 червня вранці мама прибігла з роботи. Батька дома ще не було. Мама чомусь гірко плакала . Плечі її здригалися.

В хату вбіг батько і до мами: - Оленочко! Війна! Іду воювати! Бережи донечку!

Так як Октябрина народилася 7 жовтня 1939р. то була ще малою і не розуміла значення цього слова «Війна!..»

Батько йде на фронт Вона сидить на вікні поглядом проводжаючи його. За вікном видно станцію. Як зараз бачить багато людей. Які біжать, товпляться, щось грузять на підводи. Коні фиркають. Бігають собаки Група військових щось грузить у вагони. Ешелон відправляється на фронт.

Десь через місяць викликають і маму у військкомат.

Хоч деякі риси стерлися, та все ж пам’ятає.

Як мама, схвильована, теж збиралася на фронт. А машина уже стоїть під вікном.

Мама сказала:

  • Сиди ось тут. Скоро прийде бабуся і тебе забере. І вона сиділа на вікні дві доби. Нарешті прийшла бабуся. Чужа. І забрала її до себе.

Іде 1943 рік. Одержали повідомлення, що батько вбитий.

1944 рік Октябрина все ще з бабусею. Крім неї у бабусі є ще онучка. Обоє дітей сидять на вікні. Та ось помітили, що здалеку йде якась жінка, стомлено ступає ногами по дорозі.

Бабуся гукає:

  • Октябриночко! Твоя мама іде!

А вона вся застигла, остовпіло дивилася і слова вимовити не може. Тільки не зводить очей з маминих красивих чобіт, Гарної шапки та шинелі. А потім кинулися одна до одної, міцно притислися розширеними очима дивляться одна на одну.

Тільки й пам’ятає:

  • Донечко! Донечко! Ти жива?!

По маминому обличчю котяться сльози. А Октябрина міцно тримає її руку. У мами поранені хребет і нога. Прийшов короткий час. Молодість все зажила. Там вона зустріла чоловіка, який замінив Октябрині батька.

16 квітня 1946р. сім`я переїхала на Україну. Всюди буяли весняною красою сади. Пахли медом густі трави. Та серед цієї краси дуже важким було життя.

Не було хліба. В селі була давно захоплене в кагати ще румунами, які раніше стояли в селі, картопля. Діти йшли, вибирати її, приносили додому. Батьки варили суп, пекли з неї мактаржаники. В жнива батько пражкував на полі. Жаткою, в яку запрягали троє слабеньких коней, косив пшеницю. Октябрина водила коней. Коні були воєнні, розумні. Їх веде таке маленька дівчинка а ні один кінь навіть на ногу їй не наступив.

Тільки пізно увечері батько садить доньку на коня, ідуть додому. А край дороги стоїть кухарка, роздає по два яйця і двісті грам хліба. Октябринка гордилася і дуже раділа, що сама заробляє собі на харчі. А коли не було чого їсти, діти збирали квітки акації, в степу із гніздечок забирали яєчка пташині і їли.

В школу ходила за 3 кілометри .

А тут проснулися рани у мами. Вона занемогла і попала в лікарню. А Октябрина закінчивши ще тільки 4 класи, пішла замість мами в ланку убирати кукурудзу, буряки, коноплі. Вдень убирає буряки, а вночі в’яже коноплі. Мама рік лежала на лікуванні в м. Первомайську. А батько зліг, і його поклали в Доманівську лікарню надовго.

А Октябринці вже пішов дванадцятий рік. Її садять за штурвал комбайна . Все лягло на її тендітні дитячі плечі. Заробила за сезон три тони хліба . А ще встигла навчитися у вечірній школі, коли занять не було відвідувала клуб. Танцювала , співала.

Її комбайн завжди займав перше місце. За роботу давали невеличкі премії. Її фото красувалося на Дошці пошани. І не тільки в ранці, а й у місті Одесі, там як в той час жила в с.Маринівці Доманівського району Одеської області. Коли дали додатково до заробітку ще три тонни соняшникового насіння, вона на Мартинівському пункті здала його. Виручені 600 крб. витратили на покупки корови. Також виплатила кредит за будинок. Октябринці виповнилося уже 16 лет. Вона працює дояркою їздить в Доманівку, увечері з друзями виступає на сцені, а дома вдень будує своїми руками літню кухню.

Мама в цей час працює коло курчат. Батько – біля коней. На загальних зборах у капості за виконання дочці вручили премію – великого годинника з боєм, а дочці – грамоту. Сім’я раділа.

1963 рік Октябрина виходить заміж за Парталогу Володимира. Живеться нелегко. Вона переїжджає в с. Агрономію Арбузинського району Миколаївської області. «А на руках, - як вона виразилася, - маленька Женя моє коріння розпуска!... Йде уже 1964р.

Моє село, моє роздоля,

І хуторок на край села.

В три гарні річки заширока,

Клин журавлів в ній відбива.

Вона пише, що зростила трьох діток – дві доньки має та сина. Жанна народилася через півтора року після Жені. Потім синок Володимир.

« Мої рідненькі чаєнята,

Завжди я жду вас до гнізда»

Вириваються з – під пере слова у її вірші про діточок, яких вона доглядає, а сама працює і на току і біля телят, і в полі біля сівалки, коли сіяли пшеницю.

І ніхто, - каже Октябрина Василівна , - мене навіть не запитав, коли і як я встигаю все робити. Адже у мене такі ще маленькі дітки?»

Всі мої діти виросли трудолюбивими. Ось тут, в с. Агрономія, похоронила вона своїх батьків.

Діти розлетілися. Женя, одружена, живе в Полтаві. Жанна недалеко від неї, теж живе в Агрономії. Син Володимир працює і живе поряд.

«Эх, течет река Волга!» А мне седьмой десяток лет!» - сама до себе промовляє Октябрина Василівна.

Без відриву, без переїздів пропрацювала вона 47 років, тільки свиней вирощувала в радгоспі на протязі 29 років.

А пенсію заробила мізерну. А хочеться гостинців внукам купити, вийти на базар і чогось купити. А ще ж треба заплатити за воду, газ, світло.

Так проходить її життя. І все ж вона мріє, що настануть кращі часи, хоче радіти внуками. Чоловік пішов із її життя в 62 роки.

І щоб не було так глухо і сумно в оселі, Октябрина Василівна пише вірші Тихими вечорами вона сидить з ручкою над аркушем і нанизує слова в рядок.


Бабуся.

Бабуся вишивала рушника,

Любисток садила і м’яту,

З городу жовті соняхи

Замріяно дивилися на хату.


Бабуся доїла корову.

Чорненьку, лагідну, спокійну,

І жовті квіти гарбузові

Дивилися з – за тину.


Бабуся любила сонце

І золоті чорнобривці,

Та тільки в коси їй чомусь

Нитки впліталися срібні.


Ми часто були неуважні,

Не вміли неуважні ,

А може тому не добачили,

Що встигла вона постаріти….

Коли їй сумно на душі, то з’являються на папері слова:


Смуток.


Смутку мій, чого прийшов до мене,

І кружляєш над моїм чолом,

Бо знаєш ти, я радощів не маю,

Засохли квіти під моїм вікном.


Засохли квіти, листя облетіло,

Зосталась я билинкою одна.

Лише мелодію у серці зберігаю,

Бо я живу у світі недарма.


Були світанки, зорі у зеніті,

І синій вітер квіти цілував,

А вечорами сипав місяць зорі,

А соловей закоханий співав.


Вино прозоре в лозах достигало.

І літо бабине останню пряжу вже мотає,

І чисто вимиті дощами небеса.


Сипнула срібно в коси щира осінь,

Холодом війнуло на поріг,

А я її благаю зачекати,

Бо ще так мало пройдено доріг.


Х Х Х

Коли ж ліричний настрій, то пише:

Зорею стану я в твоїх зіницях,

У тихих снах ажурно оживу,

Вуста твої вітрами зацілую,

У небо хмарою за обрій попливу.


Впаду дощами на зелені трави,

Цвістиму квіткою в пустелі без води,

В твоєму серці житиму коханням,

У пам’яті залишусь назавжди.

Не поспішай, благаю: «Підожди!»





А ще дуже гарно вишиває.


На початку 90 – х років при Агрономійській сільській бібліотеці був створений клуб за інтересами «Берегиня». Любов до пісні об’єднала жінок, адже основа життя українців – пісня та праця. Весь світ шанує українців за працьовитість, співучість і почуття доброго гумору. Ось на цьому і тримається любительське об’єднання «Берегиня» уже 20 років.

Октябрина Семенівна являється активним учасником клубу.








Схожі:

Хто вони діти війни? iconТема уроку в 6-му класі: Підсумковий урок по темі «Одяг. У магазині»
Діти слухають пісню та дають відповідь: хто описується у першому куплеті, а хто у другому
Хто вони діти війни? iconОбґрунтування вибору проблеми
Усі діти полюбляють слухати казки. А ще більше вони хочуть опинитися в чарівному світі казки. Тож вони імпровізують, імітують, грають,...
Хто вони діти війни? iconЯким чином романтична поезія середини XIX століття долала традиції романтизму І наближалася до символізму?
Крила потрібні лиш тим, хто літає. Подумай, як живуть люди, Що вони роблять, Де вони? Затримайся й поміркуй, чому? Одні ходять пішки,...
Хто вони діти війни? iconСамоосвіта вчителя – запорука педагогічної творчості доповідач Олійник Тетяна Анатоліївна Вчитель хімії
Змінюються й самі люди. Учителям це відомо як нікому. Вони помічають кожного наступного року, що до школи приходять інші діти. Але...
Хто вони діти війни? iconРух Опору у роки війни Проблемне запитання
Хто з трьох складових українського руху Опору, на вашу думку, зробив найбільший внесок у Перемогу? А для України?
Хто вони діти війни? iconУрок №2 Тема. Календарно-обрядові пісні зимового циклу: «Ой хто, хто Миколая любить», «Засівна», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Нова радість стала»
Вступ. Вивчення програмового матеріалу розпочинається зі з’ясування емоційної готовності учнів: передаючи з рук у руки вітальну листівку,...
Хто вони діти війни? iconОпис навчального проекту Назва проекту:«Діти Великої вітчизняної війни»
В наш час досить модно і перспективно займатися проектною діяльністю. Проект – це розвивальний метод навчання дітей історії
Хто вони діти війни? iconТема:,,Подорож до казки
Діти, що це за музика лунає, з якого мультику? Які казкові герої живуть в цій казці? Це вони напевно зібралися до нас в дитсадок,...
Хто вони діти війни? iconТема уроку: «Образи війни»
Мета: формувати у школярів уявлення про музичний образ війни, на прикладі різних творів
Хто вони діти війни? iconСтворення ситуації успіху на уроці Засідання пдс
Педагоги не тільки озброюють своїх вихованців необхідними знаннями та вміннями, а й дбають про те, щоб діти почувалися в школі, як...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов