Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” icon

Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля”



НазваПозакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля”
Дата конвертації25.06.2013
Розмір165.53 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>

Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства”

Дзвони Чорнобиля”


25 квітня … У ніч забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема,

І уста безкровні, і душа німа


Учитель: Чорнобиль, чорнобильник – це гірка трава, яка росте в наших краях. Чи не злий жарт об’єднав цю гіркоту з нашим українським містечком – Чорнобиль, чи не стало це билиною для нашого народу.

Була весна. Все потопало в зелені, пуп’янки абрикос, черешень ось-ось розкриються біло-рожевим цвітом. А береги, пагорби вкрились жовтизною кульбаб. Повітря чисте і свіже, а води Прип’яті – прозорі. Ніщо не передвіщало біди. А вона була поруч. Створена самою людиною.

У 1970 році неподалік від столиці України міста Києва, розпочали будівництво Чорнобильської атомної станції. Це була чергова „будова віку” – нова прикмета трудової доблесті і перемог науково-технічного прогресу. Перший блок став до ладу 1977р., другий – 1978р., третій – 1981р., четвертий – 1983р.

З пуском і освоєнням четвертого енергоблоку ЧАЕС стала найбільшою не тільки в СРСР, але й у світі. За потужністю вона поступається лише двом АЕС світу: японській „Фукусіма”, де працювало 6 енергоблоків потужністю у 4,7 млн. кВт та французькій „Боже”, що мала 5 блоків потужністю у 4,35 млн. кВт. Щоб наздогнати їх планувалося побудувати ще два енергоблоки: п’ятий, який мав стати до ладу восени 1986р., та шостий – у 1988р. Реактори ЧАЕС за конструкцією були подібні один до одного, для уповільнення ядерної реакції в них застосовували графіт, а не воду, через що зростала небезпека виходу реактора з-під контролю в разі втрати охолоджувача.

Для України, для всіх, хто причетний до трагедії, життя поділилось на дві частини: до 26 квітня 1986р. і після нього. Цим частинам в народі вже дано назву – два кольори часу.

Поет: Білих болей не буває,

Що не біль – то чорний біль,

Чорним лихом,

Чорним смутком,
В ніч квітневу став Чорнобиль.

В чорних справах, в чорних душах,

Почорнів ще білий світ,

Нам і внукам сотні літ

Очевидець: Ніщо не віщувало біди. Звичайний весняний день. 25 квітня 1986року.

О 8-й годині ранку починалося звичайне чергування. Всі займалися своїми справами. Правик, як завжди, провів політінформацію. Розповів про міжнародне становище. Відповів на запитання…

7 вечора. Сонце вже височенько. Хлопці у ВПЧ-2 зварили картоплю. Повечеряли. Обмінялися спортивними новинами.

О 9й вечора ввімкнули телевізор. Дивилися програму „Час”.

23 година. Відбій.

Лягаючи відпочивати, Іван Бутрименко звернув увагу на те, що Володимир Правик з кількома хлопцями ще сидів біля екрана телевізора. Мабуть була цікава передача.

Неквапом спливали хвилини.

Зорі у небесній високості палали дедалі яскравіше…

Повітря здригнулося…

Учитель: Вибух на Чорнобильській АЕС стався 26 квітня 1986року о 1 годині 23 хвилини. Сталося несподіване і непередбачуване… загорівся четвертий енергоблок, вийшов з-під контролю невміло застосований людиною атом. Смерть невидима розповзлася по селах і містах. Чорнобильська катастрофа вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом біди, трагічні наслідки якої буде відчувати ще не одне наступне покоління.

Поет 2

Є чорне золото

І чорний хліб.

Е чорний лебідь

І лебідка чорна.

Та найчорнішим

Серед них усіх

Є все таки Чорнобиль.

Є чорна хмара

Й чорний-чорний дим.

Година чорна

І тюльпани чорні.

Та найчорнішим

Серед них усіх

І є все таки Чорнобиль.

Є чорна Африка

І чорний віл

Є чорний крук,

Він чорно-чорно кряче.

Та найчорніше

Серед них усіх

Є все таки Чорнобиль

Учитель: Які ж події призвели до аварії?

Державний діяч: За програмою планувалося зупинити експеримент. Його мета полягала в тому, щоб визначити, протягом якого часу турбінні генератори за інерцією вироблятимуть у дію водяні помпи для охолодження реактора

О 1-й годині розпочалася підготовка до експерименту. Енергетичний рівень реактора було знижено.

13:05- відімкнений від мережі турбогенератор № 7, а електроживлення переведено на інший.

14:00- відімкнена система аварійного охолодження реактора. Зроблено це було свідомо, щоб уникнути можливого теплового удару.

23:10- отримано дозвіл на зупинку реактора; подальше зниження його теплової потужності. Оператор не впорався з управлінням і потужність впала до нуля. Персонал намагався її підняти.

26 квітня 1:00-вдалося стабілізувати потужність реактора.

1:07- до шести працюючих головних насосів підьєднали ще два, щоб підвищити надійність охолодження активної зони реактора.

1:20- стрижні автоматичного регулювання вийшли з активної зони на верхні кінцівки, лише так пощастило втримати теплову потужність реактора на потрібному рівні.

1:22:30- виникла необхідність негайно заглушити реактор

1:22:04- відімкнено турбогенератори, внаслідок чого закипів теплоносій. Коливанню потужності реактора могли привести до вибуху.

1:23:40- начальник зміни дав команду натиснути кнопку найефективнішого автоматизованого захисту. Але стрижні не опускались на належну глибину, а залишалися в активній зоні.

1:23:58- концентрація водню в гримучій суміші стала небезпечною, і пролунали вибухи. Реактори було зруйновано серією вибухів.

Учитель: Трагедія одразу показала своє чорне обличчя. У ту мить, коли сталася аварія, загинув наладчик Валерій Ходенчук, його могилою став реактор. Помер від опіків і опромінення Володимир Шашенюк.

Першими приймуть на себе удар радіації пожежник воєнної частини № 2 з начальником караулу Володимиром Правиком.

Поет1:

Коли біда чорнобильська війнула,

Коли упав наладчик неживим,

Був першим тут начальник караула,

Володя Правик з воїнством своїм.

Очевидець: О 1 год. 23 хв. Ночі в диспетчерській сиділи чергові.

Зненацька на центральному щиті управління спалахнула лампочка, спрацювала пожежна сигналізація. Сергій Легун зняв трубку. Але ніхто не відповідав. Тієї ж миті на щиті загорілася ще одна лампочка. Повітря здригнулося. Пролунав сильний вибух. За ним другий, сильніший. За відчиненим вікном-панорама Чорнобильської станції. До 4 блоку рукою подати - метрів 400. Саме в тому районі вгору піднявся круглий вогняний гриб й небо освітила заграва. Диспетчер натиснув червону кнопку тривоги. Різко загула сирена. Для пожежників відлік йшов не на хвилини, а на секунди.

Учитель: Вибухів було два – з інтервалом у три секунди. Перший викликала пара, другий пара або водень, що утворився після того, як оболонка паливних стрижнів почала топитися і взаємодіяти з водою в камері високого тиску. Осердя розірвалося на частини, а тисячотонна накривка реактора злетіла в гору і пробила дах. Смертоносна хмара радіоактивного матеріалу –більша, ніж над Хіросімою та Нагасакі, - здійнялося в повітря, утворивши заграву, перш ніж розвіятися в атмосфері. Під дією високої температури і при доступі свіжого повітря графітовий уповільнювач зайнявся. Радіоактивна вода ринула до машинного залу. Уламки полива й металу попадали на решітки даху четвертого блока та покрівлі сусідніх будівель. Спалахнуло 30 окремих вогнищ.

Історик: 26 квітня. 1 година 23 хвилини 40 секунд. Трагічна фатальна мить. Саме в цей час сталася аварія на ЧАЕС. Увірвалася біда в наш спільний дім.

400 метрів від частини до 4 блоку – скільки їх треба долати? Півхвилини? Хвилину? Часу на роздуми обмаль. Їдучи на машинах до четвертого блоку, Правик та його товарищі не знали ще ні масштабів, ні характеру аварії. Ще з дороги вони побачили багряний відблиск над блоком, язики полум’я на покрівлі машинного залу. Володимир Правик приймає в дорозі єдине правильне рішення: по рації передав виклик №3. Це означало підвищенний ступінь небезпеки, коли треба до місця події інші пожежні частини області.

А вогонь вже перекинувся на покрівлю машинного залу. Потрібно гасити вогонь. Через 5 хвилин прибув караул Віктора Кібенка із ВПЧ № 6, яка відповідала за пожежну оборону міста.

Очевидець. Горів і трищав дах, клубочився задумливий дим… Люди знемагали від ядучого диму, від пекучого полум’я, від болю. І від того невидимого ворога, який дедалі більше загрожував кожному.

Статист. Через деякий час на об’єкт АЄС, що горіла більше 50 , потім більше 100 пожежних машин з Києва і області.

Очевидець. А вогонь не вщухав. Ми знали про радіацію, - розповідав згодом Телятников, - і намагалися перемогти вогонь раніше , ніж радіація подолає нас. Ми пожежники і гасити пожежі наш фах. Ми знали, що мусимо стояти до кінця. Це був наш обов’язок.

О 03:30 стали прибувати нові загони пожежників. До 4 години проведена зміна людей. Машини швидкої допомоги почали вивозити тих , хто отримав сильне отруєння і мав симптоми променевої хвороби. Незадовго до світанку пожежі , за винятком однієї в реакторі 4 блоку, були загашені. Машинний зал лежав у руїнах. Із семи чоловік, які боролися з полум’ям на даху, всі, крім Телятникові, згодом померли внаслідок радіоактивного опромінення.

Учитель. Звичайний весняний день 26 квітня 1986р. Небо високе і чисте, із-за горизонту зьявляється велика сонячна куля і посилає свої промені на землю. Повітря настояне на пахощах перших весняних квітів, свіжої зелені ніжного листя. Нічого , здавалося, не змінилося в природі. Все було як завжди: і сонце, і прозорі води Прип’яті , і перші перехожі, які поспішали на роботу. Усе було як завжди. І водночас все було по – новому. Все змінилося з 26 квітня. Невидимий мирний атом зненацька дістав своє грізне розлючене обличчя, він став дійсно гірким помином для жителів України. Про катастрофу не повідомили.

Поет:

… Радіо мовчить. Газети поніміли.

По телевізору – концерти та кіно.

А ми по воду до криниць ходили,

Дітей поїли теплим молоком.

Город садили, босими ногами

Збивали роси з ніжної трави.

Про радіацію не знали й не гадали,

І страх у душах ще не осиливсь.

Статист.

26 квітня на 12 годину дня було госпіталізовано 105 осіб, з них 16- з особливого складу пожежної частини.

Історик: Тривогу про підвищений рівень радіації підняли в Норвегії, Франції, Польщі, Румунії та інших країнах Європи. А в Києві 1 Травня відбулася демонстрація з нагоди дня солідарності трудящих. Люди йшли цілими сімьями; з малими дітьми, а наступного дня працювали в городах, дачних делянках.

^ Посол з Німеччини

Посол з Німеччини: Міністерство закордонних справ Німеччини стривожено тим, що у крайні підвищився рівень радіації. Що трапилося? Чому такий фон? Оскільки останні дні вітер дув зі сходу, вони звернулися до міністерства закордонних справ СРСР за поясненнями. Проте у відповідь почули, що в СРСР все нормально і чому високий рівень радіації в Німеччині – їм не відомо.

Учитель: Чорнобильська трагедія не тільки губила природу, вона губила людину. У радіусі 30 км від ЧАЕС почалася евакуація людей… Евакуація у мирні дні. Гнала з рідної землі людей смертельна небезпека.

Поет. А в тім селі – ні голосу, ні звуку,

І вікна випромінюють розлуку,

І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,

І тихий сад біля старої школи,

І дітям в ній не вчитися ніколи.

Статист. На середину травня було вивезено більше 50 тисяч жителів, витрачено 48 га земельних угідь. Виведено з ладу 14 промислових підприємств, 15 будівельних організацій, витрачено 900 тис. м2 житла. Пізніше кількість евакуйованих склала 135 тисяч осіб.

Поет. Не стало села. Є хати і хлівці,

І сива, пекуча сльоза на щоці,

І розпач, що гостро торкнувся грудей, -

Село це стоїть, та немає людей

Болючу дорогу обрали вони,

Ростуть на городах густі бур’яни.

Блукають собаки безлюдним селом,

Та пустка і тиша безлюдним крилом

Зриває останню помітку житла…

На карті Вкраїни не стало села.

Учитель. Поля під Чорнобилем після аварії перестали годувати людей. Все, що проростало на них після квітня, будь-яка травинка-билинка вбирала в себе смертоносну радіацію, яка переслідувала все живе. А там, де радіоактивні опади випали густо, там і природа понесла велику втрату. З’явилося нове визначення: рудий ліс – це заражені дерева. Вони стали небезпечними для всього живого. І рудий ліс викорчовували і хоронили.

Поет. Біля мертвої Прип’яті дерево – Хрест.

Поруч братська могила і братська ЧАЕС.

Ліс рудий хоронили щоночі й щодня.

Тільки Хрест уберігся як нагадування.

Учитель. На початку травня в Москві від променевої хвороби вмирали пожежники, медицина була безсила… А вони вірили, що виживуть. Що здолають смерть.

Історик. Я хочу вам зачитати лист Володимира Правика з Москви до своєї коханої, а згодом дружини. Його сімейне життя продовжувалося 4 роки і 4 місяці. Надя, його дружина, в 16 років стала нареченою, а в 20 – вдовою з немовлям на руках.

«Здраствуйте, мої дорогі, Надійко, Наталочка!

З великим привітом до Вас курортник і ледар. Все тому, що ухиляюсь від виховання нашої крихітки Наталки. Прошу вибачення за почерк. Напишіть, як Надя з манюнею доїхали додому, чи не захворіли?

Живу добре. Пересилили нас у клініці для огляду. Тут усі, хто був там. Так що мені весело, адже мій караул при мені. Ходимо, гуляємо, милуємося вечірньою Москвою. Одне погано, що милуватися доводиться через вікно. Це триватиме, мабуть, місяця півтора-два. Нажаль, тут такі закони: доки не обстежать, не випишуть. Надійка живе у батьків в Городищі. Я приїду прямо туди. Та ще хай моя дорога теща підшукає для мене роботу, щоб я міг перевестися. Надійко, ти читаєш мого листа і плачеш. Не треба, ми ще проживемо до 100, і донечка наша ненаглядна тебе переросте разів у три. Я за вами дуже скучаю. А ви мене і не впізнаєте, коли приїду. Почав відпускати бороду і вуса. Зараз зі мною мама. Вона вам подзвонить і скаже, як я себе почуваю. На цьому закінчу. Не хвилюйся. Чекай з перемогою. Надійко, бережу дорогу нашу Наталочку. Міцно обіймаю, цілую.

^ Навіки твій Володя.

Москва, клінічна лікарня №6

Травень 1986 року

Йому було лише 24

На рік молодший від Правика був лейтенант Віктор Кібенок. Віктор, та хлопці з його караулу перебували в зоні пожежі найдовше. 35 хвилин вони боролися з вогнем майже над самісіньким реактором, поки не зупинили вогонь.

10 травня у московській клініці його прийшли провідати батьки та дружина Тетяна, яка чекала дитину. Не могли приховати тревогу: зчорніле обличчя майже невпізнанне.

- Не хвилюйтеся. Все буде добре, - мовив Віктор. – Я зараз, вийду на хвилинку.

Він повернувся у свою палату і звідти вже не вийшов. Не витримало серце.

Поет. Після того, як вмер Кібенок,

Народився в нього синок.

Батьку було всього двадцять три,

Не діждав він тієї пори.

Він і сина не встиг приласкать,

Він і пісню не встиг доспівать.

Але пісню іще доспіває

Його первісток, що підростає.

І планету також захистить,

Аби ти, аби я могли жить…

Історик. Сержант Микола Ващук із відділенням перепинив шлях вогню до третього енергоблоку. Він був кратером ядерного вулкану, і о 2:25, коли його замінили ледве тримався на ногах.

14 травня він помер у страшних муках у московській клініці.

Поет. Серед чорного, чорного неба

Засвітилася зірка Полин.

Вічно день пам’ятати цей треба.

Чорну ніч пам’ятати цю треба

Першу ночі і двадцять хвилин

У пожежній частині сирена

Рвала тишу на тисячі тиш

«SOS», - кричали надсадно антени,

«SOS», - кричали листочки у клена –

На Олімпі не чули їх лиш.

Історик. Сержант Володимир Тищура, також діяв з боку пошкодженої активної частини реактора. Тільки після прибуття додаткових пожежних сил у тяжкому стані був вивезений з пожежі.

У Москві в клініці № 6 лежав у стерильній палаті, яка хворувалася по кілька разів на добу. Але це не допомогло, Володимир пішов із життя першим.

Поет. Немає в Києві дітей,

Й до осені не буде.

І ждуть з Чорнобиля вістей

На грані стресу люди.

Тривожно світиться блакить

Над стихлими домами.

І лавра небо лебедиць

Святими куполами.

Історик. Старший сержант Василь Ігнатенко. Під час аварії встановив пожежну машину між третім і четвертим енергоблоками, проклав рукавну лінію на великій висоті. Уже знемагаючи від радіаційного удару, виніс з вогню Володимира Тищуру і Василя Ващука.

Помер 13 травня 1986 р.

Старший сержант Микола Титенюк, як і усі боровся з вогнем до останнього. Коли у клініці Миколу приїхала провідати дружина, він її попросив: «Приїзди шістнадцятого і забирай мене». 16 травня Микола Титенюк помер.

Поруч з молодими хлопцями знаходився їх начальник – майор Леонід Телятников, про якого кажуть, що крізь пекло його провів сам Господь. Він єдиний серед усіх дивом залишився живим.

Він тримався до 4 години 55 хвилин. Більше 3 годин працював в епіцентрі надвисокого радіаційного поля, поки його не залишили сили.

До московської клініки потрапив у тяжкому стані. Знаючи про смерть побратимів, був готовий до найгіршого. Згодом його дружина скаже: «У двадцятих числах травня Леонід помирав. Він дивом залишився живим».

Учитель. Їх рятували кращі лікарі Києва та Москви. Надавали допомогу, консультували кращі лікарі світу…

Поет. - Чому небо сьогодні так низько?

Чому сонце сьогодні так близько?

Чому тіло болить пекучим вогнем?

Чому дотик, мов гострим мечем?

Чому слово у горлі болить?

- Скажіть, лікарю: я буду жить?

Двісті років дано тобі жить…

- А чому в мене все так болить?

- Це не страшно, все стерпиш, юнак…, -

Сам ховає сльозу у кулак

- Моя мама до мене прийшла?

- Я хіба хоч на мить відійшла?

- Чуєш, мамо? Так хочеться жити!

- Чую!!! – мати всім серцем кричить.

- Мамо, мамо, мене пригорни,

Як в дитинстві ти поряд засни,

Заспівай колискову мені…

І заснув в непробудному сні…

Відмивали водою її.

Відривали з бідою її.

Говорили утішні слова.

Поряд в чорнім ридала вдова.

У дворі, де стояв її син,

Зараз пишно буяє полинь.

У пожежній частині фото,

В шафі сина новеньке пальто.

На годиннику 10 годин,

Де забарився так довго син?..

Учитель. Вони вмирали… Вмирали такими молодими. Це вони своїми відважними серцями захистили нас, вирвали своє молоде життя і подарували його майбутнім поколінням. Що було б з нами? З державою, якби не вони?

Історик. А потім було повідомлення телеграфного агентства Радянського союзу: «Президія Верховної Ради СРСР Указом від 25 вересня 1986 року за мужність, героїзм, самовіддані дії, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, присвоює Правику Володимиру Павловичу, Кібенку Віктору Миколайовичу звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Учитель. Їм судилося прожити після аварії ще два довгих пекельних тижня. 6 героїв-пожежників стали жертвами Чорнобильської катастрофи. Та на жаль, першими та не останніми. В мить вибуху на своєму робочому місці загинув оператор Валерій Іванович Ходемчук. Згодом від опіків та отриманої дози опромінення помер Володимир Миколайович Шашенюк. За неповними даними опромінення І-ІІ ступенів отримали майже 50 тисяч чоловік, що втричі більше ніж в Хіросімі та Нагасакі.

Поет. Запам’ятайте їхні імена.

На все життя запам’ятайте!

Для них домівка – твердь земна,

Завчасу прийняла вона

Своїх героїв,

Тож віддайте

Їм славу, шану і печаль,

І смуток свій, свою скорботу.

Болить душа, а серцю жаль,

Не треба, Боже, срібла й злата.

Лиш диво, Боже, сотвори:

Синів верни до матерів,

Батьків верни до дітвори

До тої рас верни пори,

Коли реактор не горів.

Яка висока синя даль.

І голуб просить висоти,

А з висоти, немов би жаль,

Блакитна Прип’ять, ліс, мости.

Он череда людських корів.

Дорога в’ється мов змія,

І повна гама кольорів –

То уквітчається земля…

Учитель. Вибух, що стався на Чорнобильській АЕС 23 роки тому, дотепер не стихає в нашій свідомості й відлунюватиме у житті прийдешніх поколінь, бо ця страшна аварія торкнулася мільйонів доль. Лише в Україні постраждало 3, 2 млн чоловік, третина з яких – діти, прямого радіаційного враження зазнала 1/12 частина території держави, відселено до 1000 населених пунктів.

Історик. За тисячоліття нашої цивілізації людство вигадало багато одиниць виміру. Але до сьогоднішнього дня не існує одиниці виміру людського горя.

Поет. Крапля води – то не море,

Крапля біди – то не горе.

Чаша води - то не море,

Чаша біди – то вже горе.

Чашу хтось лише пригубив,

Чому хтось її не допив…

Їм довелося спити сповна,

Їм довелося спити до дна.

Ой, була чаша гірка,

Та не тремтіла їхня рука.

Довгих два тижня пили,

Потім спочити лягли,

Господи Боже святий,

Більше нікому не лий.

Знаєш, гіркий той полин.

Знаєш, бо пив його і твій Син.

Учитель. Для всіх людей Чорнобиль став чорною межею. Життя поділилося на «До» і «після» Чорнобиля.

Поет. У житті, немов в історії, буває

Та межа, що ділить все життя.

Наперед проте ніхто не знає

Та і час не має вороття.

Для чорнобильців всі радощі лишились

В тій, ще неопаленій весні,

Боже, як же їм тоді любилось,

Боже, як же жити їм тоді хотілось,

А тепер життя – то чорні дні.

Учитель. Чорнобиль – це не просто радіація, зона відчуження, тисячі хворих людей, мутанти-тварини, мутанти-рослини, самосели тощо. Чорнобиль – це національно Лихо. Чорні дзвони Чорнобиля б’ють по кожному з нас незалежно від того, чи був хтось із його рідних та близьких у «зоні» чи ні. 26 квітня 1986 року – це дата найбільшої техногенної катастрофи в історії людства.

Чорнобиль – це трагедія. Чорнобиль – проблема. Але він – ще й тест на нашу здатність згрунтуватися навколо цієї проблеми для її вирішення. Щоб хоч в далекій перспективі, але повернути природі чорнобильського Полісся її живий блиск.

Журавликів лише зрідка малюють чорнилами, вони народжуються білими. Так і людська душа: якщо вона добра, то ніяка біда, горе, трагедія не зробить її злою та чорною. В трагічні хвилини людська сутність проявляється, як на рентгенівському знімку – стає ще більшою.

Поет. Чужого горя не буває!

Хто це підтвердити боїться,

Той або вбиває,

Або готується у вбивці.

Учитель. Воістину багатостраждальні є місця на українській землі… І дзвони пам’яті нам нагадують про це, закликають нас: «Цього не повинно більше бути!»

Бережіть і цінуйте своє життя і життя інших. Пам’ятайте про тих, чиє життя обірвала трагедія, хто помер заради майбутнього життя.

Поет. Сльози загусли на вітрі не сушаться -

З болем зрослися вони

Ми перед мертвими, ми перед сущими

Носимо камінь вини.

Дивляться в очі, як вогники в темряві,

Душу тривожать завжди

Діти Чорнобиля, Діти Чорнобиля,

Діти людської біди.

Дати трагедії спускаються сходами

Вниз до скорботних могил.

Хто нам пробачить за те, що виводили

Діток на атомний пил?

Хай же болять тобі, хай же болять мені,

Вічні лишивши сліди,

Діти Чорнобиля, діти Чорнобиля,

Діти людської біди.



Схожі:

Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconТема : Глобальні проблеми людства
Мета: Узагальнити і систематизувати знання учнів про основні глобальні проблеми людства. Встановити причини їх виникнення та загострення...
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” icon"Дзвони Чорнобиля"
Мета: вчити школярів уболівати за минуле своєї держави, формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству,...
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconПохід «Скеледром Азарівка» (позакласний захід)
Комунальний заклад «Луганський навчально-виховний комплекс спеціалізована школа І ступеня-гімназія №30»
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconПозакласний захід з української літератури
От здається, руки чисті, проте все мариться, що їх покрила не кров, а так немов якась іржа”
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconПозакласний захід вступне слово
Мета: освітня – поглибити знання учнів про історію та традиції святкування Пасхи в Німеччині та в Україні
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconПозакласний захід з хімії “Вплив куріння, алкоголю, наркотиків на організм людини “
Обладнання: Висловлюваннями про наркоманію та алкоголізм, презентації до тем, відеофільми
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconІнтегрований астрономо-хімічний позакласний захід автори: Лупіна Наталя Мирославівна
Андрій – простий хлопець, закоханий в зоряне небо, вірить тільки у те, що бачить
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconТема. Основи Християнства. Мета
...
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconЯпонія –далека і близька. Інтегрований позакласний захід
...
Позакласний захід з теми „Глобальні проблеми людства” „Дзвони Чорнобиля” iconКлас викладача ю ’ рївської дмш ситник В. Я. Позакласний захід. Тема : «дніпропетровщині 80»
Дніпропетровщини у майбутньому. Виявити обдарованих та талановитих дітей, ознайомитись з їх творами присвячених темі заходу
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов