Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) icon

Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина )



НазваТема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина )
Дата конвертації27.06.2013
Розмір133.96 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>

11 клас

Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина”). Девіз уроку:

Мила, земле, мені!

Чисті звуки живі

Серцем чуйним невпинно вбираю,

Образ твій чарівний

У красі осяйній

Я в рядки соковиті вплітаю

Мета уроку:Ознайомити учнів з творчою особистістю Г.І. Душнюк, її збіркою поезій „Пізня дитина”, розкрити образ рідної землі за віршами поетеси, розвивати вміння і навики виразного читання, ідейно-художнього аналізу поезій, творчу уяву, образне мислення; виховувати любов і шану до рідної землі, її людей.

^ Тип уроку: Урок-мандрівка.

Методи і прийоми роботи: Бесіда, виразне художнє читання, елементи ідейно-художнього аналізу, виконання пісні.

Обладнання: Виставка літератури рідного краю, збірки поезій Г.І.Душнюк „Пізня Дитина”, рушник і квіти, оформлення дошки, фотографії краєвидів Хмельниччини, Славутчини, карта України.

^ Хід уроку

Вступне слово вчителя: Дорогі одинадцятикласники. Сьогодні ви ще школярі, а завтра вас покличе в самостійну, таку нелегку, але таку цікаву і вірю, що щасливу дорогу, життя. Дуже важливо, ким ви станете на цій дорозі, але найважливіше — якими ви будете на ній. Пам'ятайте, вас завжди стрічатиме рідна земля, як найдорожчих своїх синів і дочок. Вона і в радості, і в печалі буде молитися за вас. Але, щоб молитва її обернулася у ваше щастя, ви повинні молитися і за неї, повинні нести в своїх серцях її образ, як образ своєї матері, рідний і святий. Ми щасливі, що маємо в кого повчитися. Перегортаю сторінки книжки Г.І. Душнюк „Пізня дитина”. І у віршах, наче у людських серцях, образ рідної землі. Який же він постане із поезій вчительки української мови і літератури Г.І. Душнюк? Спробуємо разом з поетесою помандрувати по нашій Славутчині, по всій Україні

(під час читання демонструються ілюстративні матеріали рідного краю)

Учень 1 читає поезію „Доброго ранку вам, люди!"

Доброго ранку вам, люди! Сонний затурканий ранок

Збудила машина розбещеним гамом.

^ Очі не встигши протерти,

Слухати мусив концерти.

Щільно вкривався туманом,

Ніжно тулився до мами. Хвильку б хоч ще подрімати!

Сонце велике, зікрате

Лізе без стуку до хати.

Стягує вмить покривало,

Кропить росою недбало.

Миттю зірвавшись на ноги,

Ранок рушає в дорогу.

Рідні до болю обличчя.

Дзенькіт знайомий в криницях...

Свіжість вливається в груди.

Доброго ранку вам, люди!

(Рідна земля — це рідні люди, їх трудові будні).

Учень 2 — „Мій край”

Пишночубі крони лісів

І прозорі очі Горині,

Ясночолі схили горбів

Моє серце навік полонили.

Полонили ви душу мою, Щедрі люди Поліського краю.

Тож ясну світанкову зорю

Разом з вами в труді зустрічаю.

(Рідна земля — це щедрий поліський край з його роботящими людьми, це наша річка Горинь і краса лісів).

Учень 3 — „Звуки землі”

^ Рідна земле моя!

Чую спів солов'я

У чудовім, мрійливім світанні.

Гасне дівич-зоря.

Наступає пора

Шепотіти коханим востаннє.

Озивається ліс

Голосами беріз

В урочистому, світлому хорі.

1 лягає покіс

Із сріблинами сліз

У безмежних лугах неозорих.

Ясноока ріка,

Миловидна, стрімка,

Із-під брів крадькома поглядає,

Як невтомна рука

Трударя-знатока

Зерном свіжу ріллю засіває.

Мила, земле, мені!

Чисті звуки живі

Серце чуйним невпинно вбираю.

Образ твій чарівний

У красі осяйній

Я в рядки соковиті вплітаю.

(Рідна земля — спів солов'я і мрійливі світанки, це ліси і неозорі луги, ясноока річка і засіяне поле. Це вся краса, що тебе оточує).

Учень 4 — „Острівець поліської краси”

^ Ген луги над Горинню у квітах.

Серед ясних росяних садів

Славне місто, славою повите,

В даль віків зоріє із віків.

Три дороги — наче три сестриці,

Манять серед безлічі доріг

В тиху Шепетівку світлолицю,

На Ізяслав древній та Остріг.

Пам'ятає Тараса Шевченка,

Коцюбинський пив його красу,

Тут тендітна Леся Українка

З трав збивала сонячну росу.

Я в лісах соснових загублюся,

Викупаюсь в водах голубих,

Трударям доземно поклонюся,

Світ новий відкрию через них.

Ти, Славуто мила, — моя мрія,

Острівець поліської краси.

Хай тебе сопрано солов'їне

До життя стрімкого воскресить.

(Рідна земля — це Горинь, це три дороги — на Шепетівку, Ізяслав, Остріг, це соснові бори, це пам'ятні місця, де бували М.Коцюбинський, Леся Українка, — і все це місто Славута).

Учень 5 — „Моє село”.

Із вітром пісня зринула знайома.

І пригадалось батьківське село...

^ Моє Вельбівно, досі невідомо,

Від чого назву ти свою взяло.

Можливо тут хліба родили буйні,

Чи вельми буйно тут цвіли сади,

Чи надто буйні, сильні духом предки

Колись на твоїх вулицях жили.

Від праці в мужиків тріщали жили.

Зазнали, бідні, горя та хули.

Ще й досі пам'ятають старожили,

Як кров пани зажерливі пили.

Розкажуть вам сьогодні в кожній хаті,

Як діставався всім насущний хліб.

Напевне через те старенька мати

Так бережно кладе колосся в сніп.

Пригадує дівчатам як вранці-рано,

Минаючи село і сіножать,

Ішла убрідки на лани до пана,

Що міг на кілька злотих більше дать.

Не стримує сльози в розмові батько,

Як згадує по наймитське життя.

Горить в душі ненависне багаття

На роки, що пішли у небуття.

Спливло усе за водами Горині.

Змінив свій напрям невблаганний час.

Історію твою, Вельбівно рідне,

Остріг розкаже древній і Розваж.

Стоїш сьогодні на межі століття,

Моє велике гомінке село.

Хай горнуться до тебе мої діти, Під твоє тепле, впевнене крило.

(Рідна земля — це насамперед те місце, де народився, зростав. Село Вельбівно на Рівненщині - батьківщина Г.І. Душнюк).

Учень 6 — „Повертають спогади в дитинство”

^ Повертають спогади в дитинство.

І зринають пахощі села.

Згадується, ніби й ненавмисне,

Як в сім'ї зростала, як жила.

Бігала від хати і до хати,

Так вертілась наче карусель.

Кликала подруг, щоб йшли збирати

Під розваж для продажу щавель.

Повнились корзини рогозяні.

Насипали здоровенний міх,

Спотикались, падали, вставати...

І лунав довкола щирий сміх.

А коли з'являлася додому

Й звалювала ношу немалу,

Вмить в плечах зникала денна втома —

Чула мами й батька похвалу.

Поглядом вивчаючи сім'ю.

З-за прилавка голосно просила:

Ей, мадам, ходіть, візьміть щавлю!

Насипала верх великі купки,

Радо рахувала мідяки, Щоб придбати деякі покупки: Зошити для школи та книжки.

Зупинялись дивні перехожі.

^ Чути зрідка і таке було:

Відрізнить „купіть" — „візьміть" не в змозі.

Та „село" воно і є „село".

Шкода лиш одне не розуміли,

Що дитяча праведна душа

Пізнавати труд і працю вчились,

А не сліпо прагнула гроша.

Хто ж то думав, що прийдем до ринку,

Що зав'яжуть грішми людям світ,

Доведеться брать до рук корзинку

Через стільки різнобарвних літ.

А якби не мамина наука,

І не батька мудра похвала,

Чи цінила б їх невтомні руки,

Чи сьогодні вижити б змогла?

(Рідна земля — це те, що ростить твою душу, плекає, її гартує.. Є на карті м. Остріг, Розваж— вони дорогими стали нашій поетесі, як, впевнений, і всім жителям).

Учень 7 — „Пісня про Полянь”

^ Ой ти поле безмежне, просторе,

І широкі довкола лани.

Йо поліське село славне, Полянь,

Дороге ти навіки мені.

В ряд біляві хати над Горинню.

Хліб і сіль вам — у кожному дворі.

Зустрічаємо друзів гостинно,

Бо живемо в достатку й добрі.

Ой ти Полянь ясна, миловида.

Ген, за лісом, сусід твій, Кривин.

Тут народний артист, син Давида,

Босоноге дитинство провів.

Ой ти Полянь моя мальовнича,

В партизанських Славутський краях.

Ти колгоспне село й робітниче,

України пахуча земля.

Ой ти поле розкішне, просторе,

Й золотисті довкола лани.

Ой ти поле розкішне, просторе,

Й золотисті довкола лани.

Ой поліське село, моя доле,

Дорогий ти навіки мені.

(Звучить на музичному фоні Рідна земля — це працьовиті поліські села Полянь, Кривин).

Учень 8 — „Пам'яті побратимів”

Серце розтривожилось від щастя.

Люд — як море, із усіх кінців!

Наче у Великдень до причастя, —

Це Кривин вшановує митців.

Тут розмови збуджені довкола,

Хвилювання, сльози, сум'яття...

Пригадалось, як старенька школа

Проводжала друзів у життя.

Провела у світ стрімка дорога,

І мужніли на полях війни...

Спраглу, довгождану перемогу

Повертати у село сини.

А роки спливали за роками.

Той — до пісні, інший — до пера...

Нерозлучні серцем і думками.

Мить щаслива — зустрічі пора.

І лунали „Коні воронії"

Над Старим і Новим Кривином.

Де вже словенським соловіям?!

Розлітались з миром і добром.

І зійшлись сьогодні традиційно, Як давненько сходились колись,

Щоби залишитись офіційно, В пам'яті кривинців зберегтись.

^ Не вмирає пізня соколина,

Чисті звуки струменять у вись...

Козаками славиться Вкраїна,

Козаки ж бо не перевелись.

(Рідна земля — це не просто Старий і Новий Kривин, це славні таланти людей. Ми пишаємося нашими земляками — С. Козаком та В. Семеновським).

Учень 9 — „Миколі Костіву”

^ Зустрілися з тобою випадково,

Земляче мій, натхненнику Миколо!

У ту зимову незабутню днину

З'явився „З, думкою про Україну”.

Немов вродливу українку-дівку,

Я уявила враз твою Соснівку

І ту гнучку дорогу через поле,

Що стільки літ вела до Ганополя...

Такі живі, гарячі, добрі очі.

Ховалось в них щось неземне, пророче.

Ділився мріями, вогнем палали,

Неначе й інших клопотів не мали.

Тепер мені відомі твої будні

І задушевні плани на майбутнє.

Здійснитись їм! Я знаю, люди славні

Чекають у містечку Ізяславі.

Нехай щастить тобі господарю Миколо!

Хай зігріває життєдайне слово.

І хай невтомна мати Україна

Віншує нині патріота сина.

Учень 10 — „Хоронили доброго сусіда”

У суботу, саме по обіді,

Хоронили доброго сусіда.

^ Вітряна, сумна весняна днина

Слізно побивались по людині.

Сумував покинутий садочок,

Аж поглибшав від біди ярочок,

І боялась на горбочку хата

Із господарем назавжди розлучатись.

Надто рано розпрощався з світом.

Ще б горіти свічці і горіти.

Та чомусь загасла так раптово.

Може є на це небесна воля?

Чи зуміє з втратою змиритись

Серце одинокої вдовиці?

Чи розрадить змучену хоч трохи

Людяна, заквітчана Цвітоха?

(Є на карті Славутчини с. Цвітоха. Образ села — типовий. Бо скільки таких сіл на Україні. Рідна земля, як мати: розривається її серце від втрати своїх, синів).

Учень 11—„До Харкова”

^ До Харкова — вчорашньої столиці —

У поїзді, що лине навпростець,

Спішу вітати любую сестрицю,

До рідних доторкнутися сердець.

Уперше відкриваю місто східне

в останній час у пору золоту.

Хай ненавмисне, а лиш принагідно

Пірну в його історію святу.

В обіймах вітру споглядаю гору.

Холодною, що зветься не проста.

В застінках мурів тут ховалось горе,

Згризала душі чорна самота.

Із подивом ковтаю дивну тишу.

Здавалось місто це без краю і без меж.

Мовчу собі та тим себе вже тішу,

Здійснилась давня мрія моя все ж.

Вдивляюсь в сірі велети-будови.

За вікнами — буденна суєта.

Хай буде, Харкове, життя твоє чудовим!

Щаслива будь і ти, моя сестра.

(Рідна земля — це та земля, де є твоя родина, твої близькі люди.)

Учень 12 — „Воскресла ти нарешті з небуття”

Воскресла ти нарешті з небуття,

^ Моя стражденна матінко-Вкраїно.

За вкотре подароване життя

Впаду перед найвищим на коліна.

Твоє наймення, рідне і просте,

Засяяло над світом величаво.

Як довго всі чекали ми на те,

Щоб заясніла знов козацька слава. Поглянь: небесно-золота блакить Гойдається в бурхливому розмаї.

Дрімати більше совість не велить,

^ Щодень до нових звершень спонукає.

Даруй народу сонячне життя,

Цвіти в віках незгасно і нетлінно.

Я, твоє грішно-праведне дитя,

Служитиму щодень тобі сумлінно.

(Рідна земля — це вся 'Україна—вільна, незалежна, щаслива. Щаслива і нещасна... Україна обдурена, обкрадена своїми синами.).

^ Учень 13 — „Україна”

Україно

Україно! Ти мати нам чи мачуха?

Твої діти і у Польщі, і в Словаччині...

Забирає їх Росія і Туреччина, Продаються за безцінок у Німеччині.

^ Чи ж забула, як недавно гірко плакала,

Коли цвіт твій із родини нагло хапано, Як тягнулись ешелони безконечнії До проклятої фашистської Німеччини?

^ Україно-мамо! Стид й казати:

Твої діти жебраки у власній хаті.

Щоб в чорноземах із голоду не вмерти, За кордоном плуг свій мають перти.

Обпікає сором й безнадія...

^ Поряд і жирують, і жиріють...

Боляче дивитися громаді

На концерти у Верховній раді.

Чи ж знайдеться в світі якась сила, Щоб неситих врешті наситила? Чи бездонні гнилісні утроби Доведуть увесь народ до гробу!

Учень 14 — „Молюсь до тебе"

^ Молюсь до Тебе, Отче наш безсмертний,

За матір первозданну, за дитя.

Не дай надіям вмерти.

Дай Україні радісне життя!

Дай сили йти невтомно за метою

Торуючи крутий, нелегкий шлях.

Життя своє звіряти лиш з Тобою.

Любов'ю щедро повнити серця.

На Тебе, Милосердний, уповаю, Тобі у День Великий б'ю чолом. Хай нині благодать свята витає Над містом моїм рідним і селом.

(Рідна земля — це вся Україна, яку ми любимо і за долю якої молимося услід за поетесою Г.І Душнюк)

Заключне слово вчителя.

„Буду безмежно щасливою, якщо розхвилюю струни небайдужого поетичного

серця”, — пише у передмові своєї книжки Г.І. Душнюк. Думаю, що сьогодні поетеса щаслива, бо не залишила байдужих сердець. Хай це щастя воздається її натхненням і новими піснями. Бо ж, як говорить Г.І.Душнюк (Пісня у гості спішить)

Вісником з рідного краю

Пісня у гості спішить.

Голосом неба торкає,

Звуком тривожить блакить.

Птахом на землю спадає.

Чути в лісах і гаях.

Кращої пісні немає,

Ніж українська моя!

Сріблом дзвенить у безмежжі Сильний могутній політ

В шані й любові безмежний

Пісне, лунай на весь світ!



Схожі:

Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconЛітературна вітальня «Любові пам ’ ять незабутня» Жінки в житті Т. Г. Шевченка
Мета : відтворити цілісний образ Т. Г. Шевченка; викликати бажання якомога більше дізнатися про Кобзаря; виховувати любов до рідної...
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconТема уроку. Неспокій і талант два крила долі поета пісняра Андрія Малишка (пісенна творчість поета). Мета уроку
Мета уроку. Ширше ознайомити учнів з творчістю А. Малишка, які стали піснями, удосконалювати техніку виразного читання поезій, аналізувати...
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconТема: Атмосфера – повітряна оболонка Землі. Мета: сформувати поняття «атмосфера»
Мета: сформувати поняття «атмосфера», формувати знання про склад і будову атмосфери, дати уявлення про значення повітряної оболонки...
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconЛеся Українка. ”Давня казка”. Роль поета і поезії в суспільстві. Образ народного співця,його високі моральні риси. Мета уроку
Леся Українка. ”Давня казка”. Роль поета і поезії в суспільстві. Образ народного співця,його високі моральні риси
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconУрок №1 Тема: Обертальний рух. Період і частота обертання тіла. Місяць природний супутник Землі. Штучні супутники Землі
Місяця навколо Землі, як приклад застосування обертального руху в техніці – рух штучних супутників Землі по навколоземній орбіті
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconМовознавчий турнір
Мета: Показати учням красу та багатство української мови; викликати бажання вивчати рідну мову, милуватися її красою; розвивати зв’язне...
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconТема: Дитина вдома. Поведінка в небезпечних ситуаціях. Мета
А для цього ми прослухаємо и подивимось телепередачу під назвою (діти читають) «Дитина вдома»
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconУроку: Любовна лірика О. С. Пушкіна. Вірш «Я помню чудное мгновенье …» Мета: пробуджувати інтерес до пушкінської поезії на прикладі поезії «Я помню …»
Мета: пробуджувати інтерес до пушкінської поезії на прикладі поезії «Я помню …»; відпрацьовувати навички виразного читання та вміння...
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconТема: Анатолій Дімаров «Блакитна дитина». Мета: дослідити та проаналізувати сюжет твору Анатолія Дімарова «Блакитна дитина»
Усе про мотивацію/ уклад. А. Г. Дербеньова. –Х.: Вид група «Основа». 2012.– 208 с
Тема: Образ рідної землі в поезії Г.І. Душнюк (За збіркою поезій „Пізня дитина ) iconТема. Лрк. Світ поезій Оксани Лятуринської
Мета. Увести учнів у світ поезій Оксани Лятуринської, проаналізувати засоби творення образів, спонукати до вивчення усієї творчості...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов