Урок української літератури та історії України icon

Урок української літератури та історії України



НазваУрок української літератури та історії України
Дата конвертації27.06.2013
Розмір196.11 Kb.
ТипУрок
скачать >>>



Бінарний урок

української літератури та історії України

10 клас


Тема : В.К.Винниченко. Життя і творчість, громадська і політична діяльність


Вчитель української літератури :Присліпська Світлана Валентинівна, вчитель вищої категорії, старший учитель


Вчитель історії: Атрощенко Надія Миколаївна,

вчитель вищої категорії, старший учитель


Миколаївська область,

Снігурівський район

С.Новокиївка

Новокиївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів


Тема: В.К.Винниченко. Життя і творчість, громадська і політична діяльність.


Мета: простежити еволюцію творчого і політичного становлення видатного

діяча України в контексті національного та європейського культурно-

історичного процесу, визначити персональну роль в процесі

українського державотворення;

проаналізувати «літературний» та «політичний » портрет

письменника;

вдосконалювати вміння працювати з допоміжними літературно-

критичними статтями, довідниками, робити висновки та

узагальнення;

виховувати виважено-справедливе й тактовне ставлення до мистецької

та політичної спадщини Винниченка.


^ Тип уроку: історико-літературне дослідження життєвого і творчого шляху,

громадської та політичної діяльності В.К.Винниченка.


Обладнання: виставка творів В.К.Винниченка, портрет письменника,

презентація «Винниченко – політик і літературний діяч»


^ Епіграф уроку:


Він найбільший між усіма нашими прозаїками і найбільший письменник гайдамацьких нащадків.

Тодось Осьмачка


Лише людина має історію свого розвитку.

С.Рубінштейн


^ Перебіг уроку


І. Мотивація навчальної діяльності школярів


«Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь ідуть розмови, як тільки річ торкається літератури?Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка», так говорив про письменника Михайло Коцюбинський.

Дійсно, постать В.Винниченка – постать європейського рівня,без якої не скласти об’єктивного уявлення про весь літературно-мистецький процес на Україні в ХХ ст.., зіткана, проте, із суцільних протиріч.

У 1917 р.видавець, соратник по політичній боротьбі Ю.Тищенко, поставив запитання: «Хто такий Винниченко?»

Полярність суджень про цю людину просто ошелешує: «Літературний геній України…», «Великий партач життя, політики і, передусім, душ нашої молоді…», «Український буржуазний націоналіст…», «Художник, розіп’ятий на хресті політики». У цьому різнобої розібратися нелегко, але – необхідно.

То ж і ми спробуймо дослідити літературний та історичний портрет незвичайної особистості В.К.Винниченка.

Прошу звернути увагу на портрет письменника. Яке перше враження від побаченого?.


Учні: - Перед нами людина культурна,освічена, розумна. Про це свідчить охайний одяг, високий лоб, розумні проникливі очі, вперте підборіддя. Чи співпадає перше враження від портрета В.Винниченка з дослідженнями, проведеними на уроці?


ІІ. Ведення в тему уроку

Слово вчителя літератури

Висвітлювати літературний та політичний портрет В.К.Виниченка пропоную вам за таблицею:

Особистість В.К.Винниченка

(1880-1951рр)


Родина Обдарування Характер

Оточення Захоплення Вдача

Освіта Світогляд


Ідеали Творчість Участь у національно-

Переконання «мала проза» визвольних змаганнях

Ціннісні орієнтири романістика Внутрішні суперечності

Політичні погляди драматургія Життя в еміграції

Публіцистика


Риси модернізму


неореалістичні елементи

тенденції символізму


Малярська спадщина


^ Словникова робота

Проводячи дослідження, ми будемо оперувати термінами: роман, модернізм, неореалізм, символізм, новела, драма.

Поясніть значення цих понять.


ІІІ.Робота над створенням літературного портрета В.К.Винниченка

(Учні отримали випереджаючі завдання: дослідити дитячі, юнацькі роки В.Винниченка, характер, вдачу, захоплення, періоди творчості)

Учитель літератури

Перегорнемо сторінки життєпису В.К.Винниченка. Для цього скористаємося спогадами рідних, друзів, записами в щоденнику


План дослідження:

  1. Розповідь про дитячі та юнацькі роки В.К.Винниченка (біограф).

  2. Спогади матері про Володю.

  3. «Федько – халамидник» - це сам Винниченко.

  4. Володимир – учень гімназії (спогади В.К.Винниченка).

  5. Початок літературної творчості (літературознавці).

  6. ІІ період творчості. Драматургія.

  7. Політична діяльність, участь у національно-визвольних змаганнях.

  8. Роки еміграції. Малярська спадщина.

  9. Останні роки життя.

Учитель літератури:

Пропоную підвести підсумки першої частини нашої роботи.

У рецензії на збірку оповідань «Краса і сила» 1906 р І.Я.Франко писав:

«Серед млявої тонко – аристократичної та малосильної або ординарно шаблонної та безталанної генерації сучасних українських письменників раптом виринуло щось дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом, як саме життя, всуміш українське, московське, калічене й чисте, як срібло… І відкіля ти взявся у нас такий? Хочеться по кожнім оповіданні запитати Винниченка»

Ці слова найкраще характеризують малу прозу Винниченка.


А які штрихи до портрета В.К.Винниченка можемо зробити ми?


Учні:

  • розбишакуватий у дитинстві,

  • розумний, вольовий;

  • гордий, незалежний;

  • неспокійний, спокій – його ворог;

  • талановитий прозаїк, драматург;

  • представник неореалізму та символізму.

Учитель літератури:

А ще В.К.Винниченко обдумує нові філософсько – естетичні принципи влаштування життя на засадах гармонії.

Пише трактати «Щастя», «Листи до юнака».Обгрунтовує принципи простоти і природності людського щастя. Найкращою дитиною своєю назвав Винниченко велику ІІ томах філософсько- соціологічну працю «Конкордизм»(конкорд – французьке слово, злагода, примирення)

До портрета В.К.Винниченка додамо ще один штрих – філософ.


Учитель історії:

Завдання нашого уроку полягає у створенні об’єктивного політичного портрета українського державотворця. Нам з вами мало що відомо про політичних діячів того часу. І на уроці ми спробуємо визначити, яке місце посідає В.Винниченко в історії українського державотворення.

Постать В.К.Винниченка є досить драматичною. Широко відомий у 1920-1930 роках не тільки в Україні, Росії, але й у Європі письменник і драматург, він аж до останнього часу в політичній історії не здобув одностайної оцінки, залишаючись «Своїм серед чужих і чужим серед своїх». З’ясуємо як відбувалося політичне становлення Володимира Кириловича.

Учень:

Початок політичної діяльності припадає на період навчання на 1 курсі юридичного факультету Київського університету. У лютому 1902 року за участь у діяльності Революційної Української партії та в політичній пропаганді В.Винниченка заарештовують. Після звільнення йому забороняють навчатися в університеті і проживати в Києві та його околицях. Навесні 1902 року за завданням РУП він вирушає на Полтавщину, де займається агітаційною роботою серед селян. Восени 1902 року його забирають на військову службу, але Винниченко продовжує підпільну революційну діяльність. У 1903 році - другий арешт, після звільнення за амністією його переводять до дисциплінарного батальйону,але він утікає за кордон, бере участь у підготовці нової програми РУП , частина якої на другому з’їзді дістала назву УСДРП.


Учитель історії:

Революція 1905 року в Росії штовхнула Винниченка до повернення в Україну, він веде агітацію і пояснює політику своєї партії. Наприкінці 1906 року його заарештовують. Євген Чикаленко,(фото) відомий український громадський діяч, бере в’язня на поруки й , давши під заставу за нього 500 золотих карбованців, допомагає вийти на волю. Володимира Винниченка переправляють за кордон. Всю свою бурхливу енергію зосереджує на літературній діяльності, активно співробітничає в журналі С.Петлюри «Українське життя». Разом з М.Грушевським видає часопис «Промінь». Якою була роль Винниченка у національно-визвольних замаганнях?


^ Участь у національно-визвольних змаганнях


Учень :

Новий період в житті В.Винниченка починається після Лютневої революції в Росії у 1917 році. Разом з М.Грушевським приїздять до Києва, щоб бути в центрі подій. .(фото).

Очолює перший уряд УНР – Генеральний секретаріат і призначається генеральним секретарем внутрішніх справ.(фото) Він був автором чи не всіх декларацій та універсалів. Політична криза в уряді призвела до виходу соціал-демократів на чолі з В.Винниченком зі складу Центральної Ради. Свої обов’язки прем’єра він склав через три дні після проголошення ІУ Універсалу.

26 квітня 1918 року Винниченко, виступаючи на останньому засіданні Центральної Ради, сказав: «Нам не можна в справі національного відродження покладатися ні на кого, ні на яку автономію в чужій державі».


Учитель історії:

Винниченко був одним із керівників повстання проти гетьмана П.Скоропадського.14 листопада 1918 року його було обрано Головою Директорії. (фото)Особисте суперництво з Петлюрою негативно впливало на діяльність Директорії. У лютому 1919 року не погоджуючись із політичною орієнтацією на Антанту, вийшов зі складу Директорії і виїжджає за кордон.У Відні написав тритомну мемуарно-публіцистичну працю «Відродження нації»(фото).(Історія української революції березень 1917 р- грудень 1919р).


Учень:

На початку травня 1920 року Винниченко приїхав до Москви, де зустрівся з більшовицькими лідерами і дістав пропозицію обійняти пост заступника голови РНК, наркома закордонних справ України. Володимир Кирилович подає заяву із проханням прийняти його до лав КП(б). Лідери українських комуністів позитивно розв’язують це питання, але висловилися проти його входження до Політбюро. Невдоволений цим, Винниченко повертається до Москви й публікує в журналі «Комуніст» «Лист до українських робітників та селян», у якому піддає нищівній критиці національну політику більшовицької партії. 23 вересня 1920 р В.К.Винниченко залишив назавжди Україну, у «Щоденнику» (фото) пише такі рядки: «…Я їду як письменник, а як політик я всією душею хочу померти».


^ Життя в еміграції


Учитель історії:

Повернувшись за кордон В.Винниченко ще більше активізує свою політичну діяльність. Він оселяється в Целлендорфі під Берліном, який перетворюється на центр політичного життя української еміграції.


Учень:

Берлінська громада українців обирає Володимира Кириловича головою комітету допомоги голодуючим в Україні. Основним своїм завданням з того часу він вважав боротьбу з більшовиками. З цією метою виступає зі статтями в «Новій добі», в яких критикує політику партії в національному питанні, ділиться враженнями про хід соціалістичного будівництва в Україні.

Його позиція не завжди знаходить розуміння навіть серед однодумців. Вони його засуджують, вважаючи , що В.Винниченко займається наклепами й завдає великої шкоди європейській українській еміграції. 3 березня 1921 року У Всеукраїнський з’їзд рад оголошує колишнього лідера УНР «ворогом народу». Слідом за урядом відмовляється від співпраці з ним й УКП. Винниченко розпускає закордонну групу українських комуністів й на деякий час відходить від політики.


Учитель історії:

1925 р В.Винниченко переселяється до Франції . Хвиля репресій в Україні з початку 30-х років спонукає Володимира Кириловича написати відкритого листа до Політбюро ЦК КП(б)України із протестом проти масових репресій та засудженням голодомору. За це його радянські більшовицькі лідери охрестили «Старим вовком української контрреволюції», а книги В.Винниченка наказали вилучити з бібліотек.


Учитель літератури:

Еміграційний період для Винниченка складний. У лютому 1925 року Винниченки – Володимир Кирилович і Розалія Яківна переїхали до Парижа. У багатолюдному Парижі Винниченко почувався самотнім. Зрештою на березі Середземного моря, за тисячу кілометрів від Парижа, знаходить Винниченко напівзруйновану ферму, купує її. Це був 1934 рік.

17 років у Мужені, у «Закутку» (так письменник назвав свою садибу), - особлива доба в його долі. Все болючіше відчувається ізольованість і покинутість. Настає рішуча переоцінка суспільних, моральних і політичних цінностей.

Рятувала письменника літературна праця. Часто писав цілими ночами. Любив людину, сонце та гармонію космосу. Ненавидів насильство та тиранів, війни. Закоханий був в Україну та матір – землю.

Був суворим до власного життя і своїх творів: «Доки робиш якусь роботу, вір у себе, як у генія. Коли скінчив, стався до неї, як до витвору твого ворога, не прощаючи жодної помилки, жодного недогляду». Виходячи з цього, можна зрозуміти, чому письменник щиро іноді бажав спалити половину чи дві третини написаного. Звичайно, настільки він був щирий – настільки й несправедливий до себе: його твори є високого мистецького рівня і ще довго будуть зразком в українській, а деякі і в світовій літературі.


^ Учень – літературознавець продовжує.


Романна проза Винниченка (додається)


Учитель історії:

Ще більше погіршилося життя Винниченка в роки Другої світової війни. Його родина голодувала. На початку війни німецькі представники запропонували Володимиру Кириловичу створити в Україні маріонетковий уряд на допомогу Третьому рейху. Він відмовився і був покараний перебуванням протягом кількох тижнів у концтаборах.

У 1949 р нова еміграція звертається до В.Винниченка поділитися своїми думками про колишні перемоги і причини поразок.


Учень:

Володимир Кирилович пише унікальну працю «Заповіт борцям за визволення», пронизаний почуттям відповідальності за долю України.10 серпня 1950 року в газеті «Українські вісті», що виходила в м. Новий Ульм В.Винниченко друкує «Маленьке пояснення» своєї громадсько – політичної діяльності. Це була остання письмова «розмова» з громадськістю.


^ Учень – мистецтвознавець.

Винниченко – художник (додається)


Учитель літератури:

Самотність і старість все частіше нагадували про себе. Якось Винниченко занотував у «Щоденнику» (учень зачитує .Цитата за вид. Костюк Г. Володимир Винниченко та його доба – с.202)

На схилі літ Винниченко висловив прохання бути похованим в Україні. Радянський уряд надіслав йому брутальну відмову. 6 березня 1951 року В.Винниченка не стало. Дружина згадувала: «Перші краплі дощу і білі пелюстки почали падати на обличчя. Обличчя його було прекрасне, ми положили його на Муженському кладовищі, де він буде лежати до того часу, поки Україна не зможе прийняти його до себе».


ІУ Підсумок роботи

Слово вчителя літератури:

Від Єлисаведграда до Мужена простяглася життєва дорога В.К.Винниченка. На вершечку альпійської гори, з якої видно Середземне море, - його могила . Дітей у Володимира Кириловича і Розалії Яківни не було, отож «Закуток» перейшов до українських художників Іванни Винників та Юрія Кульчицького. Восени 1992 року вони ще встигли передати в дар Україні робочий кабінет письменника, його особисті речі (тепер вони експонуються в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї). Через кілька місяців художники померли і «Закуток» належить комусь із французьких громадян.

Життя завершилося: всі тріумфи і поразки, всі вчинки і думки, півстолітня літературна праця – все залишено на суд нащадків. Хочеться вірити, що цього разу він не буде поспішним, суєтним, упередженим, - ніхто ж бо з нас не хоче такого щодо самого себе?


^ У Рефлексія

Вчитель історії:

Тож прошу Вас зробити висновок: що для вас значить постать В.К.Винниченка. Хто такий Винниченко? Ким був Винниченко – героєм чи людиною, що мала неабиякі політичні амбіції і боролася за владу, не зупиняючись ні пред чим?


Мікрофон

- для мене Винниченко – обдарована людина, драматург, письменник ще й маляр;

- палкий патріот України;

- людина незвичайної долі, яку не визнала у свій час Україна;

- видатний політик, лідер УНР, очолював Директорію;

- філософ і публіцист;

- неспокійний , непокірний, активний діяч української соціал-демократії;

- просто людина з трагічною долею;

- сенкан про Винниченка;


Винниченко


захоплює, вражає, сперечається

бореться за незалежність України,

політик

талановитий, емоційний

захоплює, вражає, дискутує

відтворює психологію людини

письменник


УІ. ^ Домашнє завдання

Прочитати новелу «Момент», написати твір- роздум «У чому складність долі В.К.Винниченка »


УІ. Оцінювання


Література :

  1. Винниченко В.Краса і сила.// – К.: Дніпро , 1989.

  2. Винниченко В. Щоденники.//Київ.-1990.- № 9-11

  3. ВинниченкоРозалія. Як писав свої літературні твори В.Винниченко.// Україна.- 1990.- №11

  4. Гальченко С. З малярської спадщини В.Винниченка.//Радянське літературознавство.- 1988.-№11

  5. Кобзей Н. Від натуралізму до неонатуралізму: естетичні шукання В.Винниченка.//Дивослово.2012.№ 3-4.

  6. Колісник С. Потік життя як матеріал до творчості.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях.2010.№4

  7. Вінцковський Т.С. Політичні діячі України: 1917-2004рр. Навчальний посібник.- Х.: Вид.гр. «Основа», 2005.


Зразки учнівських виступів

Біограф

1). Перекинемось уявою у 1880 рік, на одну із вулиць повітового міста Єлисаветграда, колишньої Херсонської губернії, тепер це Кіровоградщина.

Будинок, у якому 16 липня народився майбутній письменник, стояв неподалік ріки Інгулу і старої фортеці.

Наступного дня дитину хрестили в церкві, яка й досі стоїть у центрі міста. У графі, де зазначалися дані про батьків, протоієрей Захарія записав: батько – Кирило Василів син Винниченко – селянин – власник з села Веселий Кут; мати – Євдокія, законна його дружина. Обоє православного віросповідання.

Матір В.Винниченка згадувала:

(спогад матері)

2). Далі – шалений вир подій: підпільна діяльність, солдатчина, втеча з війська, еміграція в Галичину, праця в газетах, нелегальні переходи кордону із забороненою літературою, арешт, ув’язнення в камері – одиночці Лук’янівської в’язниці. Це були буремні 1902 – 1906 р.р. Єдина розрада – написання творів.

Далі служба в дисциплінарному батальйоні, втеча за кордон, повернення із чужим паспортом і знову мандри.

Життя давало безліч тем для творів.

Знову тюрма, втеча, еміграція – і щаслива зустріч з майбутньою дружиною Розалією Ліфшиц.

Жили ми у власній маленькій хаті на нижній вулиці Єлисаветграда. Мали двір і садок. У дворі були будівлі, у яких жили дві єврейські родини з дітьми.

Був у господарстві коник Мальчик, два собаки: Жулька і Кадон. Улюбленим місцем дитячих розваг стала річка Інгул. На вулиці з дітьми гралися в цурки, запускали голубів, повітряних зміїв, купалися в річці, шукали пташині гнізда. Деякі з тих розваг були досить ризиковані: перепливаючи якось разом з дорослими великий ставок, Володимир ледь не втопився. Іншого разу мчав верхи на коні попереду табуна – кінь злякався чогось, скинув малого верхівця. Ще якось була подорож на ковзанах по льоду річки аж до Новомиргорода, - це кілометрів 40, не менше.

У пору свого дитинства Володя був схожий на Федька-халамидника з однойменного оповідання, написаного в 30 – літньому віці.

(заходить Федько розповідає)

Федько – халамид ник (хлопчик 11- 12 років)

Я був чистий розбишака – халамидник. Не було того дня, щоб хтось не жалівся на мене: там шибку з рогатки вибив, там синяка підбив своєму закадишному другові, там перекинув діжку з дощовою водою!

Спокій – мій ворог. Наче якийсь біс сидів у мені. Але не тільки своєю задиркуватістю я виділявся серед ровесників. Мав гарну пам’ять, рано навчився читати.

Першим букварем стали принесені братом з друкарні афіші. Вирізав букви, клеїв на стіну, запитував у дорослих, що то за буква?

Сусідських дітей «тримав трохи в терорі, бо був дуже сильним для свого віку, волевим і упертим».

Ще я надзвичайно любив волю, повітря, рух. Був гордим, збитошним, незалежним у вчинках і рішеннях.

Продовження розповіді матері.

2. Володя навчався спочатку в народній школі, вчився легко, з інтересом. І ми вирішили, що хлопцеві слід навчатися далі, віддали до чоловічої гімназії.

На той час наше місто було одним із культурних центрів на Херсонщині. Була гарна реальна школа, кавалерійська і юнкерська школи. З Єлисаветграда вийшли брати Тобілевичі: Саксаганський, Садовський та Карпенко – Карий.

(розповідь Винниченка – учня гімназії)

Володимир – учень гімназії

У гімназії мені не раз говорили: «Мы тебя учим не на свинопаса, а на чиновника» А я був «хворобливо вразливим на критику, на глум з самого себе».

На випускний іспит одяг солом’яного бриля, вишиту сорочку, а на руку взяв кирею…

Як неблагонадійному документа про закінчення гімназії мені не видали. І вирушив я у мандри Україною. Пробував жити самостійно, заробляв наймитуванням, працював на заводі,займався самоосвітою. Поневіряння стали для мене суворою школою життя. У 1900 році склав екстерном екзамен в Златопільській гімназії і вступив на юридичний факультет Київського університету. Там я навчався не більше року, прилучився до студентської громади, згодом увійшов до УРП (Української революційної Партії). Почалися роки мого буремного життя.

^ Виступ літературознавця

Літературознавець.

1). Дивна була пора в житті молодого Винниченка. Арешти, тюрма, солдатські казарми – і водночас напружена, літературна робота.

Восени 1902 року журнал «Київська старинна» надрукував його перше оповідання «Сила і краса». Літературний дебют Винниченка – прозаїка, відбувся. Це був перший вибух у літературі, його порівнювали з появою «Кобзаря» Тараса Шевченка. До збірки «Краса і сила» 1906 року, увійшли сім оповідань: «Заручини», «Контрасти», «Голота», «Біля машин», «Мнімий господін».

Новаторство «малої прози» Винниченка виявилося передусім у вмінні читати «Людські душі», тонко і глибоко проникати у душі своїх героїв.

Серед героїв романтики («Студент»)

стихійні бунтарі (« Біля машин»)

селяни («Голота»), «маленькі люди» і «титани духу», українці і «малороси», жінки – звитяжниці і жінки, викинуті на смітники життя.

Оформлення цих творів – «мала проза» (стисло, коротко, популярно). Деякі з оповідань випускались як політброшури.

Володимир Винниченко порушував у своїх творах теми моралі, мистецтва, людини і природи, розуму і підсвідомості, індивіду і громади, чесності з собою та теми краси.

Так у оповіданні «Раб краси» Винниченко надає своє розуміння краси.

Сільський пастушок Василь мав дуже чутливу до музики красу душі. Гарно грав на сопілці,несподівано його вразили дивні звуки міського оркестру. Хлопець припав до огорожі й закам’янів:

Учень зачитує уривок із оповідання «Раб краси» (у супроводі музики).


^ Винниченко сидить за столом, пише:

«Нехай український обиватель говорить і думає, що йому хочеться. Я їду за кордон. Обтрусюю з себе порох політики, обгороджуюсь книжками й поринаю у своє справжнє діло –літературу.

Тут у совєтській Росії я ховаю свою 18- літню політичну діяльність. Я їду як письменник, а як політик я всією душею хочу померти.

Літературознавець Романи Винниченка

На особливу увагу заслуговує романна проза В.Винниченка, в якій умовно можна виділити дві групи творів.

Першу групу складають соціально – психологічні романи, написані Винниченком ще до еміграції 1920 року.

Це романи «Чесність з собою»,

«Рівновага», «Божки»

«Заповіт батьків»,

«Записки Кирпатого Мефістофеля»

Дослідники сходяться на думці, що серед цих творів найбільш цікавим та художньо вартісним є роман «Записки кирпатого Мефістофеля». Це останній, найбільш зрілий роман Винниченка з циклу «ранньої романістики». Автор порушує важливі загальнолюдські проблеми: кохання, сім’я, шлюб, перелюбство, добро і зло, конфлікт між розумом та підсвідомими інстинктами.

Автор уводить у твір образ Мефістофеля – традиційного уособлення нечистої сили, усілякого зла, спокусника, руйнівника, а водночас символ могутності та непереможності. Образ Мефістофеля викликає у читачів асоціації з «Фаустом» Гете. Однак Винниченків Мефістофель більш олюднений (тому й має псевдонім Кирпатий). Йдеться про колишнього революціонера, успішного адвоката Якова Михайлюка. Він спокусник, і психолог, і філософ. «Мені приємно заманути чоловіка на саму гору і зіпхнути його вниз». Але, як кожен чоловік, до кінця роману він капітулює перед жінкою.

2). Другу групу романів Винниченка складають науково –фантастичні, утопічні, пригодницько – авантюрні твори (1924 – 1950 р.р.),написані в еміграційний період.

Серед них: «Сонячна машина»

«Поклади золота»,

«Вічний імператив»,

«Лепрозорій»,

«Слово за тобою, Сталіне!»

Тритомний роман «Сонячна машина» був в українській літературі жанровою новиною та її візитною карткою в Європі. Це був перший науково – фантастичний роман в українській літературі.

Утопія – фантазія, вимисел, мрія, що не збувається, літературний жанр, наближений до наукової фантастики.

Роман має присвяту «Моїй сонячній Україні»,жоден з українських романів ні до появи «Сонячної машини», ні після неї не викликав такої реакції читачів, такої великої кількості дискусій та суперечок. М. Зеров відзначав велику популярність роману, що вийшов друком у 1928 році:

«Про неї пишуть, говорять, упоряджають диспути, а головне – її читають, як ні одну українську книжку…»

3). Останнім епічним твором Винниченка став роман «Слово за тобою,Сталіне», написаний у 1949 – 1950 р.р. побачив світ у 1970 р. у Нью – Йорку. Роман має реальну основу, щодо якої сам автор у передмові зазначав: «Зроблено цю працю з найбільшою об’єктивністю. Події, дійові особи, картини буденного життя в Радянському Союзі представлено на підставі документів та свідчень багатьох живих людей…»

Дія роману відбувається у 30-40 – ві роки, у час сталінських репресій, коли будь – яке інакомовлення заборонялося, людина постійно перебувала у стані відчаю, страху, тривоги. Це показано на прикладі української родини Іваненків. Головна ідея твору – «ідея миру на землі», справедливого суспільства.

За актуальністю проблематики роман «Слово за тобою, Сталіне!» випередив твори Анатолія Рибакова «Діти Арбату», Івана Багряного «Сад Гетсиманський», Уласа Самчука «Марія».

Літературознавець Драматургія

Його драми «Щаблі життя», «Дисгармонія», «Великий молох», «Мементо», «Чужі люди»,«Брехня», «Гріх», «Закон», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» йшли на сценах українських, російських, західноєвропейських театрів.

Цими драмами В.Винниченко розпочинає другий етап творчості.

У 1920 – 1921 р.р. п’єси драматурга ставилися в Києві, Харкові, Одесі, Львові. Проблеми сценічного втілення його п’єс активно обговорювали Станіславський, Немирович – Данченко, Гнат Юра, М. Заньковецька.

Лесь Курбас у своєму «Молодому театрі» здійснив постановку п’єс:«Базар», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Гріх».

У країнах Західної Європи йшли драми «Брехня», «Закон», «Гріх», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь». Знаменита італійська актриса Емма Граматіка мала у своєму репертуарі й драму Винниченка «Брехня», з якою гастролювала у всіх столицях Європи.

Винниченко написав 23 п’єси. Він прагнув «влити свіжу кров у поетику старого реалізму».

Винниченко – драматург починає боротьбу із негативними якостями інтелігенції, хоче перевиховати її і без болю вилікувати. Порушує проблеми норм моралі, поведінки. На літературну творчість Винниченка цього періоду вплинули філософські концепції Ніцше.

Винниченко протестує проти бруду в житті, виводить позитивних реформаторів, які сповідують свободу особистості по відношенню до колективу, «Чесність з собою».

Розвиває свій стиль: починав із мотивів реалізму, далі переходить до імпресіоністичного стилю. Драми сценічні, гострі, цікаві, побудовані на контрастах.

Мистецтвознавець.

Малярська спадщина Винниченка являє собою майже сотню більших і менших полотен та ескізів.

Коли ж Винниченко почав малювати? Перечитуючи щоденник письменника, натрапляємо на матеріал, який свідчить, що пристрасть до малярства була у Винниченка ще з молодих років,почав він малювати ще задовго перед революцією 1917 р.

У щоденнику під датою 14.07.1916 року записано: «Сиджу втомлений. Знайшов собі біду: малювання. Простоюю з квачиком і палітрою перед якоюсь своєю нікчемною мазаниною годин по 5 – 6 і не можу одірватися. І тут страсть, захоплення, до цілковитого безрозсудства…»

Мистецькі поради йому надавав Микола Глущенко, який на той час перебував у Парижі. Активно писати картини Винниченко почав, живучи під Парижем, десь у другій половині 20-х років. Певний вплив на формування початківця мала паризька школа «Еколь де Парі», в яку входили Бріяншон, Блян, Лене, Удо, італієць Тоцці, українці Грищенко, Глущенко, Хмелюк. Молоді художники сповідували «Культ фарби».

Перше, що вражало у творчості В.Винниченка,надзвичайне багатство фарб. Його пейзажі, квіти, інтер’єри просяклі світлом і наче прозорі. Винниченко закоханий у фарби. Він бавиться ними, як дорогоцінним камінням.

Висновок:

Винниченко – не професійний маляр. Він не дістав систематичної малярської освіти. Але він мав вроджене велике відчуття кольору та лінії, яке позначилося на його літературних творах і тягнуло його ще за молодих років до фарби і пензля.



Схожі:

Урок української літератури та історії України iconІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Тип уроку: нестандартний (інтегрований урок української літератури та історії України)
Урок української літератури та історії України iconУрок української літератури на тему«Легенда про безсмертник»
Вона ще раз доводить: лиш тоді ми потрібні світові, коли творимо. А творити ми будемо сьогодні урок літератури рідного краю, що є...
Урок української літератури та історії України iconКордонська Альона Василівна, викладач української мови та літератури Подуфалов Павло Петрович, викладач історії України та правознавства
Чня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу....
Урок української літератури та історії України iconУрок літератури рідного краю. (5 клас)
В історії української літератури Б. Д. Грінченко посідає визначне місце. Видатний письменник, публіцист, фольклорист, етнограф, мовознавець,...
Урок української літератури та історії України iconУрок історії та світової літератури у 7 класі
«Айвенго» з фольклором, висвітлити новаторство Скотта у зображенні образу Робін Гуда; поглиблювати знання учнів з теорії літератури...
Урок української літератури та історії України iconУрок української літератури в 10 класі
Тема. І. Франко. Поетична збірка Зів’яле листя”. Любовна тема у творчості поета, автобіографічність (урок української літератури...
Урок української літератури та історії України iconУрок з української літератури 10 клас Тема : Ольга Кобилянська. Життєвий і творчий шлях письменниці
О. Кобилянської в розвитку української літератури, вчити добирати з літератури необхідний матеріал; розвивати усне мовлення на прикладах...
Урок української літератури та історії України iconУрок з історії України та світової літератури
Тема. Бойове товариство, побут і звичаї запорожців: історична правда і художня вигадка в повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба»
Урок української літератури та історії України iconУрок з історії України та світової літератури
Тема. Бойове товариство, побут і звичаї запорожців: історична правда і художня вигадка в повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба»
Урок української літератури та історії України iconУрок з української та світової літератури
Михайленко Ірина Володимирівна учитель української літератури, спеціаліст вищої категорії, учитель-методист
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов