Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок icon

Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок



НазваКоновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок
Сторінка3/3
Дата конвертації16.01.2013
Розмір0.51 Mb.
ТипУрок
скачать >>>
1   2   3

^ Третя столиця імперії – нездійсненні мрії


Після ліквідації Запорозької Січі в 1775 році постали питання про створення адміністративного центру – Катеринослава і утворення Азовської губернії. Слід підкреслити, що територіям на півдні керівництво надавало велике воєнно-стратегічне й економічне значення. Той факт, що ще неіснуючому губернському місту присвоїли ім’я царственної особи, свідчить про чистолюбні помисли Катерини. Вона розраховувала створити південну, третю столицю імперії – свого роду Південну Пальміру.

Питання про будівництво Катеринослава було вирішено вже весною 1776 року в усті р. Кільчень. До будівництва приступили відразу ж. Один за другим піднімались будинки канцелярії, „дитячого училища”, церкви, приватні будинки.

Але згодом виявились серйозні прорахунки у виборі місця для нового міста. Воно постійно затоплювалось весняним паводком.

Указом від 22 січня 1784 р. Катерина ІІ визначила його нове місце розташування: „Губернскому городу под названьем Екатеринослав бить по лучшей удобности на правой стороне Днепра у Кайдака”.

Місту відводилася площа в 300 квадратних верст – від Дніпра до Сури і від Старих до Нових Кайдак. У проектуванні і будівництві Катеринослава брали участь кращі майстри російського зодчества – А.Д. Захаров і І.Є. Старов.

За намірами намісника краю князя Потьомкіна, Катеринослав повинен був будуватися широко, з розмахом, зразу ж набувати столичного вигляду. У місті планувалось будівництво двадцяти фабрик, адміністративних будинків, біржі, гостинного двору, лавок, аптеки, університету з академією мистецтв, музикальною академією, тобто консерваторією і ботанічним садом на Монастирському острові.

Завдяки енергійним заходам намісника краю уже весною 1787 року на новій території Катеринослава проживало понад 9 тисяч чоловік.

План міста був складений і затверджений в 1792 р. російським архітектором І.Є. Старовим. Це був план забудівлі першої черги Катеринослава. Центр міста в ньому розташовувався на пагорбі біля берега Дніпра. Напівкругла площа, замкнена палацом Потьомкіна, і прямокутна, забудована адміністративними будинками з Преображенським собором всередині, повинні були об’єднуватися у величному архітектурному ансамблі. Центральною вулицею міста повинна була стати широка магістраль (сучасний проспект К. Маркса).

Але будівництво міста тими темпами, які планував Потьомкін, так і не розгорнулось. Почалась війна з Туреччиною, яка вимагала мобілізації великих людських і економічних ресурсів.

Після смерті Катерини ІІ місто попало під владу її спадкоємця Павла І, який не тільки перевів його в розряд повітових, але й перейменував на Новоросійськ. Лише 1802 р. Катеринославу були повернуті попередня назва, права і привілеї губернського міста, але столицею півдня Росії він так і не став.

Біографія міста розділяється на два майже однакових часових відрізки, характерних темпами його розвитку. Перший – з моменту виникнення і до 80-х років минулого століття, коли, незважаючи на свій губернський стан, ріс повільно, немовби дерево, висаджене в кам’янистий ґрунт, а духовне життя в ньому скніло, ніби сира головешка. Це було глухе провінційне містечко, що виконувало головним чином функції адміністративного центру.

Улітку 1846 р. В.Г. Бєлінський, відвідавши місто по дорозі в Крим, писав: „Город чрезвычайно оригинален: улицы прямые, широкие, есть дома порядочные, но больше всё мазанки, по улицам бродят свиньи с поросятами, спутанные лошади. На огромной площади стоит храм, довольно большой, но он занимает только место алтаря по прежнему плану. Потемкин хотел его строить на целый аршин кругом шире собора Петра и Павла в Риме – величайшего в Европе храма. Но он умер, и с ним умерли все его исполинские планы”.

У 1850 р. автор статті „Військово-статистичного огляду Російської імперії” проаналізував стан промисловості і торгівлі в місті. Ось що він пише: „ Трудно ожидать, чтобы Екатеринослав возвысился когда-либо на степень значительного торгового города. Причины тому – удалённость от сложившихся торговых путей, трудность переправы через Днепр и переезда через пески левобережья, конкуренция крупных по тому времени соседних торгово–промышленных центров – Харькова и Кременчуга”.

Але життя на цей раз посміялось над пророком. Через чверть століття Катеринослав втягнуто в русло економічного буму, викликаного зародженням гірничої металургії в Донбасі і Придніпров’ї. Вирішальну роль у цьому зіграла Катерининська залізниця, яка зв’язала донецьке вугілля і криворізьку залізну руду. Відкрита вона була в 1873 році.

Та найважливіша подія в долі Катеринослава як майбутнього індустріального центру відбулася 18 травня 1884 року: в цей день почався рух на першому двоярусному 15-прольотному залізнодорожному мосту через Дніпро.

Таким чином, Катеринослав став важливим транспортним вузлом у самому центрі Донецько-Придніпровського промислового регіону.


^ Ті, хто звеличував наш край

Місто Катеринослав довго залишалося звичайним губернським містом. З 1831 по 1873 р. воно переживає цілий ряд стихійних лих у вигляді голоду, холери і скорбуту (цинги). Та раптом місто починає оживати. Хто ж його оживив? Вдихнули в нього життя два діячі, які зробили дуже багато для історії нашого краю: англієць Джон Юз і місцевий громадянин Олександр Поль.

Джон Юз знайшов поблизу річки Кальміус прекрасне за якістю кам’яне вугілля, що й навіяло йому думку побудувати чавуноливарний завод. Можна тільки уявити, як важко було іноземцю, котрий не знав ні мови, ні звичаїв народу, побудувати перше велике металургійне підприємство на півдні Росії. Кругом були степи – ні житла, ні робітників. Усі машини були привезені з Англії, причому доводилось доставляти їх на волах по ґрунтових дорогах. Незважаючи на все це, Джон Юз довів почату справу до кінця, і в 1872 році пустили першу доменну піч на півдні Росії.

Допоміг Джону Юзу місцевий уродженець О.М. Поль. Народився 20 серпня 1832 року в с. Малоолександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. З дитинства вже полюбив свої рідні степи, свій народ, якому в зрілому віці віддав всі сили своєї душі.

Спочатку вчився в Катеринославській гімназії, потім у Полтавській, яку закінчив 1850 року з срібною медаллю. Володіючи новими мовами, в цьому ж році поступив до Дерптського університету на юридичне відділення. Провчився на ньому 4 роки і закінчив його зі ступенем кандидата дипломатичних наук.

Закінчивши університет, Поль повернувся на Батьківщину з палким бажанням послужити їй усїма силами і знаннями. З цією метою він пішки проводив екскурсії по Верхньодніпровському повіту. В одній із таких подорожей 1866 року він зайшов у Дубову балку, поблизу села Кривого Рогу. Оглядаючи балку, О.М. Поль несподівано для самого себе наткнувся на оголення залізної руди.

Подальшу його долю можна назвати долею пророка, не визнаного у своїй батьківщині. Поль розумів, що на промислові розробки руди потрібен немалий капітал. Залучити місцевих капіталістів він не зміг. Тоді він звернувся за кордон. І лише через 15 років йому вдалося знайти порозуміння в Парижі і заснувати „Акціонерне товариство залізних руд Кривого Рогу”.

Але щоб з’єднати криворізьку залізну руду з кам’яним вугіллям Донецького басейну, необхідна була залізниця. І О.М. Поль став клопотатися перед урядом про її будівництво. Та лише 1881 року уряд дав дозвіл на будівництво з мостом через р. Дніпро. Спочатку її назвали Криворізькою, а потім в пам’ять Катерини ІІ – Катерининською.

Великий внесок у розвиток Катеринослава зробив Д.І. Яворницький (1885-1940р.) Це ім’я овіяне легендами. З ним пов’язані пригоди під час розшуків залишків козацької старовини. За палку пристрасть до Запорізької Січі Дмитра Івановича нарекли „запорізьким батьком”.

Поет-академік М.Т. Рильский влучно відзначив: „ Це був учений і діяч з дуже широким колом інтересів: історик, археолог, фольклорист, етнограф, лексикограф, письменник-прозаїк. У центрі його уваги була історія Запоріжжя”.

У різний час він зустрічався чи листувався з провідними діячами науки і культури: Л.М. Толстим, В. Стасовим, М.В. Лисенком,М.М. Коцюбинським.

Початкову освіту здобув вдома. Батько читав йому літературні твори М.В. Гоголя, а також поезію Т. Шевченка.

Після опанування „домашньої науки” юнак поїхав до Харкова здобувати середню освіту, після її закінчення навчався 3 роки в Харківській духовній семінарії. А вже 1877 р. вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Будучи студентом, включився в бурхливий науковий пошук.

Нелегка доля склалася у Дмитра Івановича. У 1885 р. через обставини він залишає Харків і переїздить до Петербурга, щоб читати у гімназії лекції з історії. У 1892 р. його оголосили політично неблагонадійним і вислали в Середню Азію на 3 роки. Але і тут він не припиняв роботи. Про це свідчить вихід у світ його праці „Путівник по Середній Азії”. Лише в 1897 р. йому вдалося зайнятися наукою.

Популярність вченого зростала. У пошуках нових фактів та даних з історії Запорізької Січі він відвідав навіть сховища документів у Персії, Палестині, Туреччині, Польщі.

Ураховуючи все це, його запросили до Катеринослава на посаду директора крайового історичного музею. Згодом він став для нього рідною домівкою. Значну кількість експонатів директор придбав на власні кошти. Всього Яворницькому пощастило зібрати 75 тисяч експонатів

Протягом життя Д.І. Яворницький написав близько 150 праць. Найголовнішими є „Історія запорізьких козаків” (1892-1897р.) і „Вольності запорозьких козаків”. Як письменник він відомий завдяки роману „За чужий гріх” (1907р.), як поет – завдяки збірці поезій „ Вечірні зорі” (1910 р.)

У 1937 році Президія АН УРСР присудила йому вчений ступінь доктора історичних наук.

Помер вчений 5 серпня 1940 р. У 1961 році музеєві присвоєно ім’я

Д.І. Яворницького.


^ Мистецтво в житті міста

Дніпропетровські художники

Мистецтво – це творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність. Мистецтво поділяється на мистецтво слова, мистецтво живопису, естрадне мистецтво і т.д. Синонім до слова мистецтво – образотворчість.

Наше місто прославили своїми творчими працями такі митці живопису: Ісаак Ілліч Левітан, Архип Іванович Куїнджі, Іван Іванович Шишкін, Іван Костянтинович Айвазовський, Тарас Григорович Шевченко та багато інших.


Ісаак Ілліч Левітан (1860 – 1900)

Кожному шанувальнику образотворчого мистецтва знайомий вислів „левітанівський пейзаж”. Бо важко знайти в історії вітчизняного живопису більш відомого й улюбленого художника, що глибоко відчуває і розуміє красу рідної землі, уміє втілити в ній свою душу, свою віру й надію.

Шлях, пройдений художником, недовгий і непростий. У цьому зв’язку викликають інтерес і твори з зібрання Дніпропетровського художнього музею, які належать до кінця 80-х і 90-х років ХІХ ст. Найбільший музейний етюд „Ріка” належить, очевидно, до першої поїздки пейзажиста.

Ескіз „Канал у Венеції” – надійшов до музею з Державної Третьяковської галереї. Він більш визначений у часі (весна 1890 року) і відомий як чудовий взірець акварельного мистецтва художника.

З яким ліричним настроєм написана картина „Місячна ніч”. Зображення нічного пейзажу з деревами на березі тихої річечки, з місточком вдалині – усе небо пронизане незвичайним віянням таємничості, тим особливим відчуттям настороженої тиші, яке народжує чарівниця-ніч.

Той ідеал пейзажиста, про який мріяв митець –„…витончити свою психіку так, щоб чути трав проростання” – і до якого прагнув упродовж усього свого життя, знаходить яскравий вияв в останньому творі „Рання весна”. Це – справжня перлина музейної колекції.


Володимир Лукич Боровиковський (1757 – 1825)

Один із найславетніших портретистів, чия творчість осяяла ХVІІІ ст. – століття портрета в Європі, іконописець, що гідно завершив історію української козацької ікони.

Творчий шлях цього козака-іконописця проліг через російські землі і завершився в холодному Петербурзі, але митець назавжди залишився художником, «з Україною в серці».

Проте творів Боровиковського раннього, українського періоду маємо мало. Тим дорожчими й найбільш безцінними є ті, що збереглися. На почесному місці серед них – „Портрет Павла Руденка”, мабуть, перший з відомих портретів художника, написаних в Україні, що є й найбільш значним і незвичайним.


Архип Іванович Куїнджі (1841 – 1910)


Видатний художник-пейзажист народився й виріс у Маріуполі. Враження дитинства та юності – безкрайній український причорноморський степ, море світла та степове безмежне марево – назавжди визначили й живописну манеру, й світобачення митця.

Він пише й північний острів Валаам, й Ладозьке озеро, й гори Кавказу. Та саме Україна дарує художникові краєвиди, сповнені сяйвом, що здобули йому гучної слави: „Місячна ніч на Дніпрі”, „Вечір в Україні”, „Дніпро вранці” та інші.

Проте, крім уславлених полотен, він створював протягом багатьох років серії етюдів та ескізів, де один і той же мотив варіювався, відшліфовувався.

До таких творів періоду двадцятирічного творчого усамітнення, виставкового „мовчання” Куїнджі протягом другої половини 1880 – 1900-х років належать три етюди у зібранні Дніпропетровського художнього музею, що не виставлялися за життя художника.

За своє життя Куїнджі написав багато етюдів. Це такі, як „Після дощу”, „Після грози”, „Веселка”.


Іван Костянтинович Айвазовський (1817 – 1900)


Це ім’я відоме багатьом шанувальникам мистецтва. Як тільки воно вимовляється, пам’ять відразу розгортає перед нами величні морські пейзажі.

Велика спадщина уславленого художника розсіяна по всьому світу. Є чотири твори Айвазовського і в Дніпропетровському художньому музеї. Кращий серед них „Фінська затока”(1848р.) Ця робота привертає увагу холодним благородством срібно-сірого живопису.

Похмурий балтійський день. Рвучкий вітер гонить небом хмари. Вони клубочуться, нависають над землею і водою, темніють вдалині. Та немає трагічності у насиченому вологим повітрям просторі. Небо, займаючи більшу частину полотна, оживляється чистими блакитними просвітами вгорі.

Головний герой картини – стривожена негодою Фінська затока – в обіймах руху. Переборюючи натиск вітру, йде до берега вітрильник, за бакеном видніється пароплав – фрегат зі спущеними вітрилами й чорною стрічкою диму, вдалині – перспектива Петербурга з золотими банями Ісаакіївського собору.


Тарас Григорович Шевченко (1814 – 1861)

„Кобзар” Тараса Шевченка не лише не його рідній землі, але й в усьому світі сприймається як символ України. Поезії „Реве та стогне Дніпр широкий”, „Заповіт”, „Думи мої…” відомі не менше ніж державний гімн. А от чи знаємо ми так, як творчість Шевченка-поета, творчість Шевченка-художника, прекрасного живописця та рисувальника, академіка гравюри.

На жаль, образотворча спадщина Тараса Шевченка знана менше, як і менше збереглася.

Акварель „Київський університет” надійшла до Дніпропетровського художнього музею до сторіччя від дня смерті Тараса Шевченка. На звороті роботи зберігся цікавий напис: „Украинской громаде в память о поэте-художнике Т.Г. Шевченко от дочери политического товарища и друга Тараса Григоровича Михаила Сажина 20.04.14 г.”

Михайло Макарович Сажин (1820 – 1885) – російський художник, товариш Шевченка. Протягом чотирьох років Михайло Сажин і Тарас Шевченко багато працювали разом у Києві. Як згадує письменник О. Чужбинський у квітні 1846р.: „Шевченко задумал снять все замечательные виды Киева, внутренности храмов и интересные окрестности. Сажин взял на себя некоторые части, и оба художника пропадали с утра, если только не мешала погода”.

У Шевченковому альбомі 1845 року знаходимо серію малюнків, стилістично близьких до робіт з нашого музею. Усі вони виконані у два кольори – бліда блакить неба й подібний до хліба колір землі. У такий спосіб створюється враження особливої невагомості, легкості і водночас це вимагає тонкого відчуття співвідношень світла й простору.

Відомо, що під час спільної роботи Шевченка й Сажина останній писав саме постаті й деталі. Це дає можливість припустити, що архітектурний пейзаж у названій вище музейній роботі міг бути виконаний Шевченком.


Арсьонов Володимир В’ячеславович

Наш сучасник. Народився 3 лютого 1946 р. в м. Красноярськ. Живописець. Член спілки художників СРСР з 1988р. Закінчив Київський державний художній інститут у 1974р. Керівник майстерні, народний художник СРСР.

Роботи знаходяться в Дніпропетровському художньому музеї, приватних колекціях. Найвідоміші його роботи „Рік кролика”(1999 р.), „Троянди”(2003 р.), „Весна” (2004 р.).


^ Дніпропетровські музиканти і артисти

Микола Лисенко

Славетний український композитор Михайло Віталійович Лисенко мав величезну популярність.

Влітку 1878 р. М. Лисенко брав участь в археологічній екскурсії на острів Хортиця, переправлявся через Дніпрові пороги, познайомився з Д. І. Яворницьким. Усе це утвердило великого композитора в думці про необхідність створення національної опери „Тарас Бульба”.

У 1876 р. Микола Віталійович узявся за створення хору. Склад учасників був різноманітним: студенти університету, робітники, службовці, семінаристи. Тоді ж Лисенко вирішує розширити концертну діяльність хору в рамках усієї України.

У 1902 р. хор виступав у Катеринославі. До цієї поїздки готувалися декілька місяців. І ось 11 червня 1902 р. валка з 30 возів виїхала з Києва. Попереду стелилася дорога по Київській, Полтавській, Катеринославській та Волинській губерніях. У дорозі доводилося переборювати різноманітні „височайші” та місцеві заборони, з’ясовувати стосунки з царськими чиновниками.

У Катеринославі перший концерт зібрав мало публіки, тому шо ніхто в місті про нього не знав, а другий вечір уже був кращим. Засмучення від трохи невдалого початку скрасила зустріч з Д.І. Яворницьким. Друзі провели день у музеї, згадували поїздки через пороги, ділилися творчими планами.

У роки першої російської революції Микола Віталійович пише музику на слова І.Я. Франка „Вічний революціонер” і до кінця життя працює над музикою до творів Т.Г. Шевченка. Знайомство з „Кобзарем” у Лисенка відбулося ще в юнацькі роки і стало невичерпним джерелом творчого натхнення для створення 84 різноманітних музичних творів на слова великого Тараса.

У 1904 році в Києві відкрилася „Музично-драматична школа М.В. Лисенка”. Так здійснювалася заповітна мрія великого композитора. У дні святкування 35-річчя творчої діяльності Миколи Лисенка громадськість зібрала декілька тисяч рублів для придбання дачі. Микола Віталійович ці гроші вклав у створення школи, запросив гарних викладачів і звільнив половину учнів від плати за навчання, надавши можливість багатьом обдарованим дітям з бідних родин отримати безкоштовну освіту.

Микола Віталійович Лисенко помер 6 листопада 1912 р. Він залишив величезний творчий спадок: понад тисячу самобутніх, різних за формою творів. У тому числі 11 опер, серед яких особливу популярність здобули у глядачів „Різдвяна ніч”, „Тарас Бульба”, „Наталка Полтавка”, „Енеїда”, дитячі опери „Коза-дереза”, „Пан Коцький”.

У Дніпропетровську іменем композитора названо провулок у Ленінському районі.

В історичному музеї ім. Д.І.Яворницького зберігаються цінні документи – п’ять листів оригіналів Лисенка до Яворницького. Вони свідчать про теплу приязнь між видатним композитором та пристрасним істориком Запорозької Січі.

У своїй композиторській роботі Лисенко постійно цікавився народною музикою, і , мабуть, найбільше в цьому полягає секрет невмирущості його творів.


Федір Шаляпін

Федір Шаляпін завжди підтримував зв’язки з українською музичною культурою, впливав на її розвиток.

У програмах Шаляпінових концертів значне місце посідали українські народні пісні, серед них такі, як „Закувала та сива зозуля”, „Ой, у лузі, та ще й при дорозі”, „Ой, зелений дубе, на яр похилився”.

Відомий співак тричі побував у нашому місті. Перший концерт відбувся 9 травня 1903 р. Ось що писала про нього одна з місцевих газет: „На концерт у Новому театрі зібрався увесь Катеринослав. Партер, ложі, амфітеатр, балкон, місця в оркестрі заповнені людьми. Надто довге й напружене чекання закінчилося. І на сцені з’явився кумир публіки, сучасний богатир російської сцени Ф.І. Шаляпін”.

Успіх був величезний. Він виконав кращі вокальні твори вітчизняних та західноєвропейських композиторів: „Пророк” Римського-Корсакова, „Нічний огляд” Глінки, „Доля” Рахманінова, а також народні пісні та арії з опер „Садко” і „Борис Годунов”.

Восени 1910 р. співак вдруге приїхав до нашого міста. Після концерту газета сповістила: „Шаляпін затьмарив усіх концертантів, які були до цього. Його концерт був дійсно видатною, можливо, винятковою подією в житті нашого міста.

І, нарешті, втретє Шаляпін приїхав до Катеринослава у квітні 1915 р. Цього разу в його виконанні прозвучали „Анчар” Римського-Корсакова, „Забутий” Мусоргського, „Сказання про Єрмака Тимофійовича” Іполитова-Іванова.


Література


  1. А.Г. Болебрух. Історія міста Дніпропетровська.–Дніпропетровськ: Грані, 2006.

  2. Є. Білоусов. Славетні імена Придніпров я. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2002.

  3. В.Я. Белич. З.Г. Сумина. Днепропетровск. Путеводитель- справочник. Дніпропетровськ: Промінь, 1985.

  4. Днепропетровск. Жемчужина Приднепровья: Москва: Арт-Родник,1998.

  5. Д. И. Яворницкий. История города Екатеринослава.

  6. І. М. Прокопенко, В. Л. Чемерис. Веселки ріднокраю. – Дніпропетровськ: ВПОП „Дніпро”,1995.



Зміст


Анотація ………………………………………2

Дитячі письменники у Дніпропетровську ….2-8

Знаменні імена історії …..……………………9-13

Столиця сучасних космічних технологій……14-15

Ними пишається місто ……………………….16-17

Архітектурне обличчя ………………………..18-20

Буремні роки війни …………………………...21-26

Третя столиця імперії нездійсненні мрії …….27-28

Ті, хто звеличував наш край ………………….29-30

Мистецтво в житті міста ……………………...31-33

Дніпропетровські музиканти і архітектори ….34-35

Література ……………………………………...36

1   2   3



Схожі:

Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету літературний портрет до 105- річчя з дня народження І. П. Багряного
...
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconЛітературні диктанти 11 клас, академічний рівень Літературний диктант
Літературний диктант – вид завдань, який може бути використаний на різних етапах уроку для перевірки засвоєних знань, їх актуалізації,...
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconТематичні контрольні роботи з англійської мови
Може бути використаний вчителями загальноосвітніх шкіл та учнями для самоконтролю
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconУрок може бути проведений з предмету «Я і Україна»
Урок може бути проведений з предмету «я І україна» «Громадянська освіта» (4- клас II семестр, лютий місяць, або як виховна година...
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconГ. О. Усик Посібник Сладнопідрядне речення Конспект
Посібник містить розробки уроків з української мови «Скдаднопідрядне речення «та презентацію до цієї теми. Орієнтованийна шкільну...
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconНавчальний посібник містить цікавий матеріал стосовно уроку як форми організації навчально-виховного процесу
Вій школі, методичну та педагогічну структуру уроку: початок уроку, мотивацію навчальної діяльності, оцінку та цінування на уроці,...
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconПосібник містить розробки уроків спецкурсу «Сучасний літературний процес на Черкащині» (за програмою Месеврі О.І.) з використанням ікт для 9-10 класів
Посібник містить розробки уроків спецкурсу «Сучасний літературний процес на Черкащині» (за програмою Месеврі О.І.) з використанням...
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconМетодична розробка уроку української мови
Дана методична розробка містить цікавий фактаж про інтимну лірику В. Сосюри (маловідомі факти біографії поета, історії написання,...
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconУмова завдання
На підприємстві (тов «Максимум», код єдрпоу 26212426) на підставі наказу №37 від 27. 08. 2012р була проведена позачергова інвентаризація...
Коновалової Лідії Миколаївни м. Дніпропетровськ 2012р. Посібник містить матеріал, який може бути використаний на урок iconУрок англійської мови
Вміння учня читати текст з повним розумінням, який містить декілька незнайомих слів про значення яких можна здогадатись або відшукати...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib2.znaimo.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи

Разработка сайта — Веб студия Адаманов